14.06.2006   ЗАПИТАННЯ: Приватний підприємець – платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність у вигляді здавання в оренду приміщень. Чи повинен він сплачувати земельний податок?

Відповідь: Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, згідно з яким усі землі України поділяються відповідно до їх цільового призначення. Земельні відносини належать до повноважень відповідної ради, i зокрема розпоряджання землями. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування, у тому числі в оренду (ст. 20 Земельного кодексу).
Згідно із Законом України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ (ст. 5) об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі i землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким землю передано у власність або надано в користування, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:

• право власності на земельну ділянку i право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчуються державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України;
• право оренди землі, що оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Виникненням права власності та права користування земельною ділянкою (ст. 125 Земельного кодексу) є:

• право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, яке виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації;
• право на оренду земельної ділянки, яке виникає після укладення договору оренди i його державної реєстрації.

Розпочинати використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Порядок переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю i споруду визначено у ст. 120 Земельного кодексу.
Громадяни, які одержали Державний акт на право власності або постійного користування на земельні ділянки, або оформили це право, але не одержали з якоїсь причини державний акт, сплачують земельний податок за ставками відповідно до категорій земель, визначених у державному акті.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99), яким регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, визначено, що суб’єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (п. 6) роз’яснено, що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які надані йому в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.

ДПА у Дніпропетровській області