Цивільно-правові договори вже давно є одним із самих популярних складових механізму оптимізації видатків на оплату праці. Однак для того щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, роботодавець повинен обов'язково врахувати ряд правил.

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору. Це неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики (див. листа від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11 і від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12). Тому, насамперед розглянемо чим саме повинні керуватися роботодавці при виборі виду договору.

Виконуючи роботи, надаючи послуги відповідно до трудового договору, необхідно дотримувати вимог трудового законодавства, а при виконанніцивільно-правового договору для виконання певної роботи або надання яких-небудь послуг слід керуватися цивільним законодавством.

Згідно із трудовим договором:

• §  працівник виконує роботу за трудовою угодою;
• §  працівник ухвалюється на роботу (посаду), як правило, включену в штатний розклад підприємства для виконання певної роботи (функцій) по конкретній кваліфікації, професії, посаді;
• §  висновок оформляється наказом роботодавця про приймання працівника (за його заявою) на роботу;
• §  працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку;
• §  роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові зарплату й забезпечувати умови праці й соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При виконанні робіт (наданні послуг) по цивільно-правовому договору:

• §  оплачується не процес праці, а його результат;
• §  результат визначається по закінченню роботи;
• §  результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг);
• §  оплата проводиться на підставі актів;
• §  фізична особа, що виконує роботу (що надає послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організує свою роботу й виконує її на власний ризик;
• §  підприємство не повинна додержуватися трудового законодавства.

Розглянемо, які ж переваги можуть одержати роботодавці від застосування цивільно-правового договору замість трудового договору.

Вимоги до оплати праці

Згідно із трудовим договором, роботодавець зобов'язаний:

• §  виплачувати працівникові зарплату відповідно до КЗпП і Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/ 95-ВР (далі — Закон про оплату праці) (ст. 21 КЗпП);
• §  проводити виплату регулярно в робочі дні й не рідше 2-х раз на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці);
• §  виплачувати суму, не менше ніж мінімальна заробітна плата, за найпростішу, некваліфіковану роботу, яка здійснювалася працівником у межах місячної норми робочого часу (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці).

На відміну від трудового договору винагорода по цивільно-правовому договору установлюється винятково за згодою сторін. Законодавством не передбачені обмеження в частині мінімального або максимального розміру винагороди й строки його надання. По цивільно-правовому договоруоплачується не процес праці, а його кінцевий результат, який визначається по закінченню роботи й оформляється актом.