Державна регуляторна служба України звернулась до Уряду з проханням скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», яка була прийнята з порушенням законодавства.

Нова постанова про інспекційні відвідування бізнесу з боку Державної служби України з питань праці викликала хвилю критики від підприємців.
«За коментарями бізнесу, які сьогодні лунають, причому підкреслюю, легального бізнесу, тобто офіційних суб’єктів з офіційним працевлаштуванням, звучать думки, що це просто буде створювати піковий тиск на бізнес», – зазначила Голова ДРС Ксенія Ляпіна.
При цьому, скасована у судовому порядку, колишня постанова також створювала тиск на бізнес і була неефективною.

«Ми намагаємося впорядкувати перевірки в сфері праці та привести їх у відповідність до Закону про нагляд і контроль, зменшити тиск на бізнес, зробити їх ефективними та результативними. На жаль, вся ця робота переривається прийняттям постанови в такому вигляді, в якому вона прийнята», – прокоментувала Голова Державної регуляторної служби.

Попередній склад Кабінету Міністрів України прийняв постанову від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» з порушенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Цією постановою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, рекомендовано міським радам міст обласного значення та сільським, селищним, міським радам об’єднанням територіальних громад під час здійснення повноважень, передбачених частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуватися цією постановою.

Нагадаємо, проект постанови був предметом розгляду Державної регуляторної служби України. За результатом розгляду проекту постанови ДРС прийняла рішення № 281 від 25 червня 2019 року про відмову в погодженні проекту регуляторного акта. З метою доопрацювання та розгляду зауважень до проекту постанови, ДРС взяла участь в узгоджувальній нараді. Однак, під час попереднього розгляду проекту постанови було встановлено, що доопрацьована редакція проекту постанови у більшості своїх положень є ідентичною тій, щодо якої було прийнято рішення про відмову, та не враховує принципових зауважень, наданих ДРС.

Натомість, за відсутності рішення про погодження проекту акта, його було подано на розгляд Уряду.

ЧОМУ ДРС ПРОСИТЬ СКАСУВАТИ ПОСТАНОВУ:

• попередній склад Кабінету Міністрів України прийняв постанову від 21 серпня 2019 року № 823 з порушенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
• виконавчі органи міських рад, міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад не наділені повноваженнями на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю;
• апеляційним адміністративним судом вже визнано нечинною аналогічну постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.

Отже, з вказаних причин ДРС просить скасувати постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 № 823 та надати відповідне доручення Міністерству соціальної політики України, Державній службі України з питань праці розробити проект Закону, яким передбачити норми, що встановлювали би особливості, спосіб та форми здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) у визначеній сфері правового регулювання з урахуванням особливостей, визначених міжнародними договорами, а також вимог Закону про нагляд (контроль).

Далі для юристів

Повноваження Державної регуляторної служби як органу, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, встановлені статтею 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про регуляторну політику) та статтею 91 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про нагляд (контроль)).

Положеннями статті 91 Закону про нагляд (контроль) передбачено, що до повноважень Державної регуляторної служби, зокрема, належать розроблення та погодження проектів нормативно-правових актів з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, розроблення висновків, пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення законодавства з питань організації державного нагляду (контролю).
Відповідно до абзацу п’ятого частини другої статті 30 Закону про регуляторну політику до повноважень Державної регуляторної служби належать проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні.

Частинами першою та другою статті 25 Закону про регуляторну політику встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції – також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.
Згідно з вимогами пункту 3 параграфа 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308.

З урахуванням викладеного, проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», не міг бути схвалений Урядом за наявності прийнятого Державною регуляторною службою рішення про відмову в його погодженні.
Варто наголосити, що ДРС, реалізовуючи власні повноваження, визначені Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», листом від 28.08.2019 № 6919/0/20-19 звернулась до Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо схваленого проекту постанови Кабінету Міністрів України, прийнятої на засіданні Уряду, яке відбулось 21.08.2019.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є законом прямої дії, процедурним та визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону про нагляд (контроль), визначено, що державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Одним з основних принципів державного нагляду (контролю), закріпленим у статті 3 Закону про нагляд (контроль), є принцип здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
Частиною четвертою статті 4 Закону про нагляд (контроль), разом з іншим, визначено, що виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, разом з іншими повноваженнями, належать:
1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;
2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Отже, Державна служба України з питань праці є єдиним органом, уповноваженим на здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад – на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю.
Закони України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають жодних повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад на здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Слід зауважити, що 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – постанова № 295). Постанова суду від 14.05.2019 у судовій справі № 826/8917/17 набрала законної сили у день винесення.
Суд у своїй постанові дійшов висновку, що постанова № 295 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, порушує вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та наділяє повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад.

Зазначаємо, що постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 № 823 по суті є аналогічною визнаній нечинною судом постанові Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі – Порядок здійснення державного контролю), встановлюється, що:
• заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів;
• заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) у формах, визначених абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 3 Порядку здійснення державного контролю, визначається, що «інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
Враховуючи вищезазначене, з огляду на допущені при прийнятті постанови порушення норм:
– статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
– статті 91 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
– пункту 3 параграфа 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, ДРС пропонує розглянути питання щодо скасування постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 № 823.

У питанні здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю ДРС неодноразово пропонувала Міністерству соціальної політики України, Державній службі України з питань праці розробити проект закону, яким передбачити норми, що встановлювали би особливості, спосіб та форми здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) у визначеній сфері правового регулювання з урахуванням особливостей, визначених міжнародними договорами, а також вимог Закону про нагляд (контроль).

У зв’язку з цим ДРС просить надати відповідне доручення Міністерству соціальної політики України, Державній службі України з питань праці розробити проект Закону, яким передбачити норми, що встановлювали би особливості, спосіб та форми здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) у визначеній сфері правового регулювання з урахуванням особливостей, визначених міжнародними договорами, а також вимог Закону про нагляд (контроль).

Державна регуляторна служба України