Cовет предпринимателей при КМУ написал два письма в ГНАУ. В них приведены аргументы незаконности принятых НДС-х нормативов. Отрадно, что аргументы ведомства по защите прав предпринимателей созвучны с теми, которые редакция газеты «Консультант частного предпринимателя» направила в Открытом официальном обращении в органы власти по поводу НДС-го беспредела (подробнее: http://www.kchp.com.ua/novoe/otkrutoe-oficialnoe-obrashenie-redakcii-gazetu-konsultant-chastnogo-predprinimatelja-po-povodu-nds-go-bespredela.html).

Письмо 1

Извлечение публикуется на языке оригинала
РАДА ПІДПРИЄМЦІВ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 27.07.2009 р. № 284

Заступнику Голови Державної податкової служби України
С. В. ЧЕКАШКІНУ

Шановний Сергію Вікторовичу!

На виконання рішення нашої зустрічі 27 липня 2009 р. надаємо Вам зауваження до розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)».
Розпорядженням передбачено, з метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА:

Дана вимога розпорядження не відповідає вимогам абзацу другого ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що завданнями органів державної податкової служби є:

Тобто, відповідно до повноважень, визначених даною статтею Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не належить створення реєстру фізичних осіб, пов’язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів.
Що стосується повноважень податкової міліції, то законодавство України визначає перелік запобіжних заходів в Кримінально-процесуальному Кодексі України, відповідно до якого запобіжні заходи це підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, застава, взяття під варту, нагляд командування військової частини. Створення реєстру фізичних осіб не є в рамках законодавства України запобіжним заходом щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням.
Разом з цим, створення зазначеного в розпоряджені реєстру порушує конституційні права громадян України щодо права на конфіденційність, презумпції невинуватості. Це дасть можливість окремим особам чи їх об’єднанням звертатись до Європейського суду по захисту прав людини.
В п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 р. визначено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.
Дана норма, яка викладена у розпоряджені, також прийнята з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону визначений перелік ситуацій, коли може відбуватись анулювання реєстрації платника ПДВ. За ініціативою податкового органу анулювання реєстрації може бути проведене, зокрема, відповідно до підпункту «в» якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Тобто відповідно до норми підпункту «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» виключення з реєстру за ініціативою податкового органу може відбуватись виключно у разі, якщо за будь-яких причин (в тому числі по закону, рішенню суду та ін.) відбувається зміна системи оподаткування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України визначаються інші підстави для виключення з реєстру платника ПДВ, які не передбачені п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Даний факт свідчить про те, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р додає до п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» додаткові підстави для виключення платника податку з реєстру платника ПДВ.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування в Україні» одним з принципів побудови системи оподаткування є компетенція, яка передбачає, що встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.
В результаті викладеного, вважаємо необхідним відмінити п. 1 та абзац другий п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 р. як такі, що притирічать вимогам законодавства України та Конституції України, а також внести зміни до розпорядження для забезпечення права експортерів отримувати визначене Законом України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість.
Крім цього, зважаючи на зазначені вище питання реалізації розпорядження, необхідно терміново скасувати (відізвати) Ваш лист від 15.07.2009 р. № 14927/7/16-1517.
З повагою, Голова Ради                                                                 Оксана Продан

Письмо 2

Извлечение публикуется на языке оригинала
РАДА ПІДПРИЄМЦІВ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 29.07.2009 р. № 294

Голові Державної податкової  адміністрації України
С. В. БУРЯКУ

Шановний Сергію Васильовичу!
У відповідності до домовленостей, визначених на зустрічі 24 липня 2009р., експерти Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України прийняли участь у засіданнях під головуванням Лекаря С. І. та Чекашкіна С. В.
Ми надали свої зауваження до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та листа Державної податкової адміністрації України від від 15.07.2009р. № 14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» пану Чекашкіну С. В.
Також Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України подала експертів для підготовки офіційних роз’яснень та ревізії листів Державної податкової адміністрації України пану Лекарю С. І. по напрямкам:
— щодо реорганізації платників податків;
— щодо податку на прибуток;
— щодо податку на додану вартість;
— щодо контролю за нарахуванням і сплатою податків;
— щодо спрощеної системи оподаткування.
Крім цього, для опрацювання та термінового внесення змін до діючих листів надаємо Вам наші зауваження до ряду роз’яснювальних листів Державної податкової адміністрації України та просимо на їх основі внести зміни до них, видати відповідні узагальнюючі офіційні роз’яснення Державної податкової адміністрації України.
Просимо також надати в Раду підприємців при Кабінеті Міністрів України інформацію щодо виконання домовленостей, визначених на зустрічі 24 липня 2009р.

Додаток: зауваження до листів Державної податкової адміністрації України на 13 арк.

З повагою, Голова                                                                           Оксана Продан

Додаток
до листа Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України від 29.07.2009 р. № 294

ЩОДО ЛИСТА ДПА УКРАЇНИ від 15.07.2009 р. №14927/7/16-1517 «ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ НОРМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ» З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ РОЗПОРЯДЖЕННЯ УРЯДУ від 01.07.2009 р. № 757-Р

До пункту 1

Цим пунктом надано роз’яснення щодо застосування абз.2 пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009р.№757-р, яким встановлено, що платники податку декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання у періоді, а саме: при формуванні податкового кредиту платник податку повинен враховувати ще й фактори, які визначають порядок формування податкових зобов’язань своїх контрагентів. У платника податку-покупця відсутні повноваження на витребування у платника податку-продавця доказів формування ним податкових зобов’язань, крім права на отримання податкової накладної.
Згідно з таким роз’ясненням поставлено у залежність можливість реалізації платником податку свого права на податковий кредит від моменту формування податкових зобов’язань у контрагента.
У листі наведено посилання на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ про те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю.
Незважаючи на те, що приписи вказаної норми не встановлюють термінів для надання покупцю податкової накладної, у листі зроблено висновок, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця. Тим самим мається на увазі і відображення податкового кредиту не у періоді отримання (тоді як у пп. 7.5.1 Закону про ПДВ чітко визначено, що однією з подій, яка надає право платнику податків на податковий кредит, є дата отримання податкової накладної), а у періоді, в якому податкова накладна виписана.
При цьому, в листі наведено випадки, коли допускається розбіжність між датою виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, проте їх перелік є далеко не повним, зокрема:
— податкова накладна виписана у терміни з дотриманням вимог Закону про ПДВ, але надана покупцю, у іншому періоді;
— податкова накладна направлена по пошті, поштове відправлення надійшло у наступних періодах, або втрачено та не надійшло до адресата ;
— помилка платника податку, право на самостійне виправлення якої протягом 1095 днів передбачено п.5.1 ст.5 Закону № 2181, та ін.
Натомість, у листі дається роз’яснення про те, що, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
У листі ДПА право платника додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, розтлумачено податковим органом як обов’язок.
Крім того, у листі зроблено висновок про те, що, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, причому незалежно від причин, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум.
Таке тлумачення п.7.2.6 Закону про ПДВ викривляє його зміст, де умовою для відображення податкового кредиту у звітному періоді є додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника. Якщо ж платник у звітному періоді не відображає податковий кредит, не підтверджений податковою накладною, то закон не встановлює його обов’язку з приводу надання заяви зі скаргою.
Але, слід зауважити, що будь-якого обмеження терміну дії права платника податку на податковий кредит шляхом подання уточнюючого розрахунку (п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181) чинним податковим законодавством не встановлено, за винятком строку давності в 1095 днів, передбаченого статтею 15 Закону України № 2181.
Цей припис суперечить нормам Закону України про ПДВ та Закону України №2181, оскільки передбачає втрату платником податку права на податковий кредит назавжди. Таке тлумачення податковим органом законодавчих актів та прийняття замість платника податків рішення про не використання податкового кредиту є перевищенням повноважень, наданих податковій службі України Законом України «Про державну податкову службу в України», а також не відповідає завданням цієї служби.
Крім того, прийнятим розпорядженням КМ України від 17 липня 2009 року №838-р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» фактично введено обмеження на застосування листа ДПА України від 17.07.2009р. №14927/7/16-1517, оскільки запроваджено два періоди, коли уточнення або коригування показників податкової декларації (а такими є і значення податкового кредиту) вважаються виправданими. Тобто, принаймні на два податкових періоди вже допускається розбіжність між виникненням податкових зобов’язань і податкового кредиту. Листом же ДПА ніяких виключень не передбачено. Таким чином, лист ДПА суперечить також і розпорядженню КМУ від 17.07.2009р. № 838-р.

До пункту 2
У листі ДПА України від 15.07.2009р. вказано, що підставою для анулювання реєстрації у разі виписки платником податку податкових накладних, по яких не задекларовано податкових зобов’язань на суму більше 300,0 тис. грн., буде підпункт «в» пункту 9.8 ст.9 Закону про ПДВ, яким передбачено можливість анулювання реєстрації з будь-яких інших причин. Вказаний припис не відповідає зазначеній нормі, оскільки в ньому встановлено наступне:
П.9.8 Закону: Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Зміст наведеного підпункту не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації з будь-яких причин. Словосполучення «з будь-яких причин» відноситься до особи, що звільнена від сплати податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Приписами ж листа ДПА України від 15.07.2009р. не звільнено особу, якій анулюється реєстрація, від сплати ПДВ, то ж п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону про ПДВ не є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ у випадку заниження податкового зобов’язання внаслідок виписки податкових накладних , по яких не задекларовано податкові зобов’язання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права
Відповідно до пункту 11.4 Закону «Про ПДВ» зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватись лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.
Відповідно до статті Закону України про систему оподаткування ставки, механізм справляння податків та зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть змінюватися іншими законами України крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до цього Закону інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів) механізму їх сплати, вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року, і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
З огляду на вищевикладене слід зробити висновок, що видавши лист від 15.07.2009р. №14927/7/16-1517 ДПАУ перевищила свої повноваження, змінивши порядок нарахування ПДВ.
Вважаючи, що Розпорядження КМУ №№757 та 838 видані з перевищенням повноважень, наголошуємо на тому, що лист від 15.07.2009р. №14927/7/16-1517 ДПАУ вийшов за межі положень цих Розпоряджень. В Розпорядженнях немає жодної вказівки на те, що, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
На підставі вищенаведеного вважаємо, що лист ДПА України від 15.07.2009р. №14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009р. №757-р. підлягає відкликанню, як такий, що суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також і розпорядженням КМУ №757 та №838 .

ЩОДО ЛИСТА ДПА УКРАЇНИ ВІД 25.06.2009 N 2833/Н/23-4014 ЩОДО ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВИ КМУ №502 ВІД 21.05.09Р.

Постанова КМУ № 502 від 21.05.09 р. не прийнята до виконання податковими органами України, тому, що в неї, на їх думку, закладений непередбачений Законом механізм - надання приписів платникам податків.
Для реалізації постанови КМУ від 21.05.2009 року №502 податковими органами не було розроблено відповідних рекомендацій податковим органам нижчого рівня.
На нашу думку, одним із таких заходів могло бути розроблення та застосування податкового компромісу в рамках вимог Закону №2181, коли із платником можливе укладення угоди про податковий компроміс щодо незастосування штрафних санкцій, за умови, якщо він у межах 30 денного терміну сплатить донараховану суму податку.
Такій підхід надає змогу реалізувати ідею Постанови КМУ №502.
Крім того, податкова не бажає скорочувати згідно вимог Постанови КМУ №502 перелік підстав, які надають їм право у відповідності до Закону №509-12 «Про державну податкову службу» проводити позапланові перевірки. Хоча в цьому Законі йдеться про право, а не про обов’язок проведення позапланових перевірок. Будь - хто, в тому числі податкова, може добровільно обмежити себе у правах.
Вочевидь, такий підхід вищого (центрального) податкового органу до виконання Постанови КМ України свідчить про небажання податкової служби дотримуватись принципу партнерства із платниками податків та діючих законів.
Пропонуємо внести зміни до цього листа, передбачивши роботу в рамках постанови КМУ №502 податкових органів при призначенні позапланових перевірок та розробити рекомендації по застосуванню податкового компромісу при виконанні цієї Постанови.

<...>

ЩОДО ОГЛЯДОВОГО ЛИСТА від 10.07.2009 р. №14487/7/15-0417

Вважаємо за необхідне зазначити, що визначення при застосуванні спрощеної системи оподаткування «касового методу», як всі надходження коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб’єкта малого підприємництва є помилковим.
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року «Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).»
Тому віднесення до бази оподаткування єдиним податком суми коштів суми безповоротної фінансової допомоги, а також суми отриманого страхового відшкодування протирічить Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року і не повинно оподатковуватися.
Тому пропонуємо привести лист у відповідність до вимог законодавства України.

ЩОДО ОГЛЯДОВОГО ЛИСТА ДПА УКРАЇНИ ВІД 10.07.2009 РОКУ № 14451/7/15-0617 «ПРО ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ»

До пункту 2
«Щодо сплати ринкового збору за умов оренди торгового місця на ринку на визначений термін»
У листі стверджується, що підприємець повинен сплатити ринковий збір за надане йому торгове місце у строки, за термін та у сумі, передбачені укладеною з ним угодою. Тобто ДПА України стверджує, що підприємець повинен сплачувати ринковий збір за кожен день права торгівлі, яке він набуває за умови оренди торгового місця на ринку на визначений термін, не зважаючи на те, чи проводилась сама торгівля у вказаний період.
Свою позицію ДПА України обґрунтовує посиланням на пункт 1 Указу Президента «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» №761/99 від 28.06.1999 року, відповідно до якого - ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента №761/99 та статті 4 Декрету КМ України «Про місцеві податки та збори» ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.
Тобто, законодавством поставлено справляння ринкового збору у залежність від факту провадження торговельної діяльності. Крім того, відповідно до Указу Президента №761/99 ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку, тобто авансова сплата ринкового збору разом зі сплатою за оренду торгового місця законодавством не передбачена.
Пропонуємо даний пункт з листа виключити.

До пункту 4
Щодо оподаткування реклами, яка міститься у програмах (передач) іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України.
У листі зазначено, що суб’єкти господарювання (провайдери програмних послуг), які згідно з Законом отримали відповідну ліцензію на мовлення, і за умов трансляції (ретрансляції) програм (передач) іноземних телерадіоорганізацій розміщують рекламний продукт в інформаційному просторі України є платниками податку з реклами.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що ДПА України стверджує, що суб’єкти господарювання (провайдери програмних послуг), які згідно з Законом отримали відповідну ліцензію на мовлення, і за умов трансляції (ретрансляції) програм (передач) іноземних телерадіоорганізацій, транслюють (ретранслюють) рекламу розміщену у програмах (передачах) іноземних телерадіоорганізацій повинні сплачувати податок з реклами.
Відповідно до статті 11 Декрету КМ України «Про місцеві податки та збори» об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Тобто у разі якщо у договорі на трансляцію (ретрансляцію) програм (передач) іноземних телерадіоорганізацій окремо не встановлено плату за розміщення реклами, то об’єкт оподаткування відсутній.
Пропонуємо даний пункт з листа виключити.

<...>