Місцевий суд узагальнив практику застосування норм законодавства щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, та виділив її характерні риси, а саме:

• у більшості випадків розміри відшкодування встановлюються стосовно зарплати працівника (а не до розміру матеріальної шкоди);
• стягненню підлягає тільки прямий дійсний збиток;
• працівник не несе відповідальності за шкоду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Суб’єктом матеріальної відповідальності може бути лише той працівник, що перебуває в трудових відносинах із підприємством, якому заподіяна шкода. При цьому вік працівника не має юридичного значення. Проте письмові договори про повну матеріальну відповідальність із неповнолітніми працівниками укладатися не можуть.
За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов’язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов’язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров’ю, виплаченої пенсії, допомоги по соцстрахуванню тощо), відповідає підприємство. Винний працівник, у свою чергу, перед своїм роботодавцем несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Узагальнення судової практики застосування Барським районним судом Вінницької області статей законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю

Матерiальна вiдповiдальнiсть — один з видiв юридичної вiдповiдальностi, що має двостороннiй, взаємний обов’язок працiвника й власника або уповноваженого ним органу вiдшкодувати iншiй сторонi шкоду, заподiяну внаслiдок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язкiв у встановленому законом розмiрi й порядку.

Нормативна база, яка регулює вiдносини з вiдшкодування шкоди, завданої працiвником роботодавцю, яка може бути застосованi при вирiшеннi справ є наступною:

• Стаття 66 Конституцiї України;
• Кодекс законiв про працю в Українi, зокрема глава 9 КЗпП України «Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерiальної вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї».
• Цивiльний кодекс України, зокрема стаття 1166;
• Закон України «Про визначення розмiрiв збиткiв, завданих пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей» вiд 06.06.95 № 217/95 -ВР;
• постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22.01.96 № 116 «Про затвердження Порядку визначення розмiру збиткiв вiд розкрадання, недостачi, знищення (псування) матерiальних цiнностей»;
• постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвниками» № 14 вiд 29.12.92;
• Типовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальностi, затверджений наказом Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України вiд 12 травня 1996 р. № 43 (зi змiнами, внесеними наказом Мiнпрацi України вiд 15 листопада 1996 року № 87.

Зазначений вище перелiк законiв та нормативно-правових актiв не є вичерпним.

Вiдповiдно до статтi 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю особистим майновим правам фiзичної або юридичної особи, вiдшкодовується в повному обсязi особою, яка її завдала.

Суб’єктом матерiальної вiдповiдальностi може бути лише той працiвник, що перебуває в трудових вiдносинах з пiдприємством, якому заподiяна шкода. При цьому вiк працiвника не має юридичного значення. Проте письмовi договори про повну матерiальну вiдповiдальнiсть iз неповнолiтнiми працiвниками до 18 рокiв укладатися не можуть.

За шкоду, заподiяну внаслiдок порушення трудових обов’язкiв, працiвник несе вiдповiдальнiсть перед пiдприємством (установою, органiзацiєю), з яким перебуває в трудових вiдносинах. За вимогами iнших осiб, що ґрунтуються на неналежному виконаннi працiвником своїх трудових обов’язкiв (вiдшкодування шкоди їх майну, здоров’ю, виплаченої пенсiї, допомоги по соцiальному страхуванню та iн.), вiдповiдає пiдприємство, перед яким винний працiвник несе матерiальну вiдповiдальнiсть у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Встановивши при розглядi справи, що шкода заподiяна не лише з вини працiвника, до якого пред’явлено позов, але й з вини службових осiб пiдприємства, установи, органiзацiї, суд вирiшує питання про притягнення їх до участi в справi як спiввiдповiдачiв.

Характерними рисами матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв є наступне: у бiльшостi випадкiв розмiри вiдшкодування встановлюються стосовно заробiтної плати працiвника (а не до розмiру матерiальної шкоди); стягненню пiдлягає тiльки прямий дiйсний збиток; працiвник не несе вiдповiдальностi за шкоду, яку можна вiднести до категорiї нормального виробничо-господарського ризику.

Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є наявнiсть збитку, заподiяного роботодавцю.

Умовами настання матерiальної вiдповiдальностi виступають: наявнiсть прямої дiйсної шкоди; протиправнiсть дiї або бездiяльнiсть; причинний зв’язок мiж протиправним порушенням обов’язку i майновою шкодою; вина працiвника.

Пiд прямою дiйсною шкодою, зокрема, слiд розумiти втрату, погiршення або зниження цiнностi майна, необхiднiсть для пiдприємства, установи, органiзацiї провести затрати на вiдновлення, придбання майна чи iнших цiнностей або провести зайвi, тобто викликанi внаслiдок порушення працiвником трудових обов’язкiв, грошовi виплати. Згiдно зi ст. 130 КЗпП України не одержанi або списанi в доход держави прибутки з пiдстав, пов’язаних з неналежним виконанням працiвником трудових обов’язкiв (так само як i iншi неодержанi прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка пiдлягає вiдшкодуванню.

Як свiдчить практика, найбiльш типовими випадками прямої шкоди є: нестача i знищення цiнностей; витрати, понесенi на вiдновлення майнового стану. До зайвих виплат належать: суми штрафiв; суми заробiтної плати, премiй, незаконно виплачених працiвникам тощо.

Норма статтi 130 КЗпП України, яка передбачає вiдшкодування тiльки прямої дiйсної шкоди, є суттєвою гарантiєю для працiвникiв. Не пiдлягають вiдшкодуванню неодержаннi доходи (упущена вигода), пiд якими розумiються прибутки, якi були б отриманi, якби працiвник не здiйснив протиправного дiяння.

Позивачами у справах про вiдшкодування шкоди, завданої роботодавцю, можуть бути як фiзичнi так i юридичнi особи, яким завдано майнової шкоди.

У вiдповiдностi iз п. 2 постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвниками» судовому розгляду пiдлягають:

• заяви власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженого ним органу до працiвника про вiдшкодування шкоди в розмiрi, що перевищує середнiй мiсячний заробiток, а також в розмiрi, що не перевищує цей заробiток (перевищує, але законом встановлена вiдповiдальнiсть в межах середнього мiсячного заробiтку), якщо вiдшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати (наприклад, у випадку припинення працiвником трудових вiдносин з даним пiдприємством, у зв’язку з закiнченням строку на видання розпорядження про вiдрахування);
• заяви працiвникiв, не згодних iз вiдрахуваннями, проведеними власником або уповноваженим ним органом, чи з його розмiром.

Трудове законодавство передбачає два види матерiальної вiдповiдальностi: обмежену й повну.

Основний вид матерiальної вiдповiдальностi працiвника — обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть, яка полягає в обов’язку працiвника, з вини якого було заподiяно шкоду, вiдшкодувати власниковi (уповноваженому ним органу) пряму дiйсну шкоду, але не бiльше його середнього мiсячного заробiтку. У вiдповiдностi до КЗпП України обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть несуть:

• 1) працiвники за зiпсуття або знищення через недбалiсть матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їхньому виготовленнi, iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвнику в користування, — у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку;
• 2) керiвники пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступники, керiвники структурних пiдроздiлiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях та їх заступники при заподiяннi шкоди пiдприємству, установi, органiзацiї зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою облiку i зберiгання матерiальних чи грошових цiнностей, невжиттям необхiдних заходiв для запобiгання простоям, випусковi недоброякiсної продукцiї, розкраданню, знищенню i зiпсуттю матерiальних чи грошових цiнностей, — у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку.

Повна матерiальна вiдповiдальнiсть працiвникiв у розмiрi заподiяної шкоди без будь-якого обмеження передбачена ст. 134 КЗпП України. Перелiк пiдстав притягнення до повної матерiальної вiдповiдальностi, що мiститься в цiй статтi, є вичерпним. До цих пiдстав належать такi:

• укладення мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю письмового договору про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi за незабезпечення цiлостi майна та iнших цiнностей, переданих йому для зберiгання або для iнших цiлей;
• одержання працiвником майна та iнших цiнностей пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами;
• шкоди завдано дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку. Так, до позовних заяв про матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної злочином, повиннi додаватися докази, що пiдтверджують вчинення працiвником таких дiй, встановлених у порядку кримiнального судочинства. Якщо працiвник звiльнений вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку iз закiнченням термiну давностi, актом амнiстiї, притягненням до адмiнiстративної вiдповiдальностi або у зв’язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матерiальної вiдповiдальностi. Разом з тим працiвник не може притягуватися до матерiальної вiдповiдальностi за п. 3 ст. 134 КЗпП України, у разi винесення виправдувального вироку, припинення кримiнальної справи за вiдсутнiстю складу або подiї скоєння злочину.
• шкоди завдано працiвником, який був у нетверезому станi. Факт появи на роботi в нетверезому станi є грубим порушенням трудової дисциплiни, а тому повна матерiальна вiдповiдальнiсть за шкоду настає незалежно вiд того, навмисно або з необережностi заподiяно шкоду. Повна матерiальна вiдповiдальнiсть покладається на працiвника, що перебуває у нетверезому станi, якщо з його вини пiдприємство своєчасно не виконало господарськi зобов’язання i внаслiдок цього зазнало збиткiв. Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподiяно працiвником у нетверезому станi. Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свiдчення свiдкiв тощо. Вони повиннi бути вiдповiдно оцiненi судом при вирiшеннi питання про притягнення працiвника до повної матерiальної вiдповiдальностi.
• вiдповiдно до законодавства на працiвника покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов’язкiв;
• шкоди завдано не при виконаннi трудових обов’язкiв;
• службова особа, винна в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу;
• керiвник пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi, винний у несвоєчаснiй виплатi заробiтної плати понад один мiсяць, що призвело до виплати компенсацiй за порушення строкiв її виплати, i за умови, що Державний бюджет України та мiсцевi бюджети, юридичнi особи державної форми власностi не мають заборгованостi перед цим пiдприємством. Поряд iз договорами про повну матерiальну вiдповiдальнiсть працiвникiв чинне трудове законодавство передбачає можливiсть укладення письмового договору про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть. При спiльному виконаннi працiвниками окремих видiв робiт, пов’язаних зi зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей, коли неможливо розмежувати матерiальну вiдповiдальнiсть кожного працiвника, укладаються договори про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть. Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї.

Письмовий договiр про колективну матерiальну вiдповiдальнiсть укладається мiж пiдприємством, установою, органiзацiєю i всiма членами колективу (бригади) (ст. 135 -2 КЗпП України). Оскiльки колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть встановлюється за згодою всiх членiв колективу (бригади), при включеннi до складу бригади нових членiв, а також при призначеннi її керiвника враховується думка колективу бригади. Перелiк робiт, при виконаннi яких може вводитися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть, умови її застосування, а також Типовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальностi, затверджений наказом Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України вiд 12 травня 1996 року № 43 (зi змiнами, внесеними наказом Мiнпрацi України вiд 15 листопада 1996 року № 87). У Перелiк включенi такi роботи, як виконання касових операцiй, приймання вiд населення платежiв, приймання i вiдпуск матерiальних цiнностей на складах, базах, автозаправних станцiях, продаж товарiв тощо.

Шкода, що пiдлягає вiдшкодуванню, розподiляється мiж членами колективу (бригади) пропорцiйно мiсячнiй тарифнiй ставцi (посадовому окладу) i фактично вiдпрацьованому часу за перiод з останньої iнвентаризацiї до дня виявлення шкоди. При встановленнi безпосереднього винуватця — члена бригади, що заподiяв шкоду, обов’язок його вiдшкодування покладається на цього конкретного працiвника, тобто у такому випадку вiдшкодування провадиться за правилами iндивiдуальної матерiальної вiдповiдальностi.

У вiдповiдностi iз п. 16 постанова Пленуму ВСУ України «Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвниками» розмiр шкоди, заподiяної з вини кiлькох працiвникiв, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду i меж матерiальної вiдповiдальностi. Солiдарна матерiальна вiдповiдальнiсть застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода пiдприємству, установi, органiзацiї заподiяна спiльними умисними дiями кiлькох працiвникiв або працiвника та iнших осiб. У порядку цивiльного судочинства суд вправi зобов’язати цих осiб вiдшкодувати шкоду солiдарно, якщо при постановленнi обвинувального вироку цивiльний позов був залишений без розгляду або коли вирок в частинi цивiльного позову скасовано i справа в цiй частинi направлена на новий розгляд в порядку цивiльного судочинства.

Визначення розмiру шкоди, заподiяної власнику або уповноваженому ним органу, залежить вiд ступеня вини заподiювача шкоди, характеру виробничої дiяльностi пiдприємства.
Розмiр шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї визначається вiдповiдно до ст. 135-3 КЗпП України за фактичними втратами, на пiдставi даних бухгалтерського облiку, виходячи з балансової вартостi (собiвартостI) матерiальних цiнностей з урахуванням ступеня зносу. Вартiсть майна визначається на день виявлення шкоди, а в разi змiни цiн -застосовуються цiни, якi дiяли на день прийняття рiшення про вiдшкодування.

Статтею 135-3 КЗпП України передбачено можливiсть кратного обчислення розмiру шкоди, заподiяної пiдприємству розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також у випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр.

Кратний розмiр обчислення застосовується у разi заподiяння шкоди при роботах з дорогоцiнними металами, iноземною валютою, крадiжкою i недостачею м’яса та м’ясопродуктiв, втратою бiблiотечних книг, музейних експонатiв, iнших цiнностей згiдно iз Законом України «Про визначення розмiрiв збиткiв, завданих пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей» вiд 6 червня 1995 року та затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22 сiчня 1996 року № 116 Порядком визначення розмiру збиткiв вiд розкрадання, недостачi, знищення (псування) матерiальних цiнностей (зi змiнами, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 серпня 1996 року № 1009, вiд 20 сiчня 1997 року № 34 i вiд 15 грудня 1997 року № 1402).

Статтею 136 КЗпП України регламентовано порядок вiдшкодування шкоди. Стягнення шкоди, завданої працiвниками, в розмiрi, що не перевищує середньомiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати працiвника. Таке розпорядження має бути зроблено не пiзнiше двох тижнiв вiд дня виявлення шкоди i звернено до виконання не ранiше семи днiв з дня повiдомлення про це працiвника. Якщо працiвник не згодний з вiдрахуванням або його розмiром, трудовий спiр за його заявою розглядається в КТС, а у разi незгоди з рiшенням КТС — у судi. Працiвник має право вiдразу звернутися до суду.

В iнших випадках вiдшкодування шкоди провадиться шляхом подання власником позову до суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподiяної шкоди, а днем виявлення шкоди слiд вважати день, коли власниковi стало вiдомо про наявнiсть шкоди. Днем виявлення шкоди, встановленої в результатi iнвентаризацiї матерiальних цiнностей, при ревiзiї або перевiрцi фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства, є день пiдписання вiдповiдного акта або висновку.

Право регресної вимоги до працiвника виникає з часу виплати пiдприємством, органiзацiєю, установою сум третiй особi i з цього ж часу обчислюється строк на пред’явлення регресного позову.
Суд, визначаючи розмiр вiдшкодування, враховує форму вини i конкретнi обставини, за яких було заподiяно шкоду. Зменшення розмiру шкоди допустиме лише у виняткових випадках, коли пiдтверджено наявнiсть конкретних обставин, якi перешкоджали працiвниковi належним чином виконувати покладенi на нього обов’язки (наприклад, вiдсутнiсть нормальних умов зберiгання матерiальних цiнностей, неналежна органiзацiя працI).

Зниження розмiру вiдшкодування не допускається, якщо шкоду заподiяно злочинними дiями працiвника, скоєними з корисливою метою.

Розмiр шкоди, заподiяної з вини декiлькох працiвникiв, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду i меж матерiальної вiдповiдальностi.

Виконуючи вимоги ст. 143 ЦПК України при проведеннi експертизи, суддя незалежно вiд обставин справи має, зокрема, вирiшити питання про подання сторонами або про витребування:

• даних бухгалтерського облiку й iнших документiв про наявнiсть i розмiр прямої дiйсної шкоди — матерiалiв iнвентаризацiї, актiв ревiзiї та облiкових документiв, актiв й iнших документiв про недостачу, зiпсування, втрату, знищення майна, висновку бюро товарних експертиз, довiдок й iнших документiв про вартiсть майна, розмiр зайвих грошових виплат, а також сум, витрачених на придбання, вiдновлення майна, задоволення претензiй третiх осiб тощо. Якщо для з’ясування питання про розмiр шкоди, обставин її заподiяння є потреба провести бухгалтерську чи iншу експертизу — призначити її з урахуванням думки осiб, якi беруть участь у справi; — доказiв про винне порушення працiвником обов’язкiв за трудовим договором i наявнiсть причинного зв’язку мiж його протиправною поведiнкою i шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснень працiвника, актiв i доповiдних записок службових осiб, матерiалiв службових перевiрок, вироку суду чи постанови органу розслiдування, наказу за результатами перевiрки даного випадку, висновкiв компетентних органiв або експертизи про допущенi порушення i причини шкоди, документiв про коло трудових обов’язкiв працiвника;
• iнших доказiв, якi мають значення для визначення виду матерiальної вiдповiдальностi i розмiру сум, що пiдлягають стягненню, — договору про повну iндивiдуальну чи колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть, довiреностi чи iншого разового документа на одержання працiвником пiд звiт матерiальних цiнностей, даних про заподiяння працiвником шкоди у нетверезому станi, розрахункiв розподiлу шкоди мiж членами бригади, довiдок про тарифну ставку працiвника при бригаднiй матерiальнiй вiдповiдальностi або його заробiток за два календарнi мiсяцi, якi передували заявленню вимог про вiдшкодування шкоди, в iнших випадках, про склад його сiм’ї, наявнiсть у працiвника цiнного майна (будинку, автомобiля тощо), пiдсобного господарства, iнших доходiв; данi про умови працi i зберiгання матерiальних цiнностей, доповiднi записки працiвника з цих питань.

Однак з питань, для яких передбачено обов’язкове документальне оформлення (наприклад, складення договору про повну матерiальну вiдповiдальнiсть), показання свiдкiв не можуть братися до уваги.

Провести бiльш детальне узагальнення розгляду справ про вiдшкодування шкоди, завданої працiвником роботодавцю, не має можливостi, у зв’язку iз вiдсутнiстю справ даної категорiї в провадженнi Барського районного суду Вiнницької областi протягом 2014 року.

Голова Барського районного суду Вiнницької областi С. В. Переверзєв

Головбух24