Регулювання трудових відносин працівників і роботодавців, на яких поширюється спрощений режим, здійснюється трудовим договором.

Спрощений режим регулювання трудових відносин може застосовуватися:

• роботодавцями з середньою кількістю працівників за минулий рік не більше 250 осіб;
• або між роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого за місяць становить понад вісім розмірів мінімальної заробітної плати.

Спрощений режим може застосовуватись виключно на добровільних засадах. На роботодавців не розповсюджуються вимоги щодо ведення кадрової документації, прийняття локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчої документації, в тому числі щодо режиму робочого часу та часу відпочинку, відпусток а також інших документів.

Істотними умовами трудового договору є:

• 1. місце роботи;
• 2. дата набрання чинності трудовим договором;
• 3. обов’язки працівника;
• 4. умови оплати праці;
• 5. режим роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, роботи в нічний та надурочний час;
• 6. тривалість основної щорічної відпустки, порядок її надання;
• 7. гарантії і компенсації за роботу із шкідливими та/або небезпечними умовами праці;
• 8. умови праці;
• 9. строки повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• 10. порядок та форма обміну інформацією між роботодавцем та працівником;
• 11. порядок та строки повідомлення працівника про зміну істотних умов праці;
• 12. умови та порядок внесення інших змін до трудового договору;
• 13. умови виникнення та порядок врегулювання конфлікту інтересів;
• 14. компенсаційна виплата працівнику в разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
• 15. відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати.

У трудовому договорі зазначається інформація про умови праці, наявність/відсутність на робочому місці працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також визначаються встановлені законом права працівника на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах.

Працівник вважається поінформованим про умови праці та наявність/відсутність на його робочому місці небезпечних факторів з моменту підписання ним трудового договору.

При цьому варто врахувати, що відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення органів Державної податкової служби України про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, укладення трудового договору, в тому числі при спрощеному режимі регулювання трудових відносин, оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, і подається повідомлення до органів Державної податкової служби України.

ДПСУ