На «гарячу профспілкову лінію» звернулися з питанням про порядок стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в примусовому порядку за умови ухвалення рішення суду (наказу) на користь працівника і набрання судового рішення (наказу) законної сили. Роз’яснення надала Федерація професійних спілок України.

Стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в примусовому порядку може відбуватися лише після ухвалення рішення суду (наказу) на користь працівника та відповідно набрання рішенням суду (наказом) законної сили, при цьому боржник - роботодавець відмовляється виконувати його добровільно.

Примусовий порядок виконання рішення суду (наказу).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон про виконавче провадження), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Для виконання рішення суду (наказу) в примусовому порядку працівнику необхідно звернутися до Державної виконавчої служби (ДВС) чи приватного виконавця, оскільки законодавством не передбачено направлення рішення судів до виконавців автоматично.

Для цього необхідно:

1. звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого документу (виконавчого листа, наказу).

Відповідно до статті 3 Закону про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

- судові накази;

- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

- виконавчих написів нотаріусів;

- посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

- рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

- рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

- рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

- рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

- рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Виконавчі документи (виконавчий лист(наказ) відповідно до ст.4 Закону про виконавче провадження обов’язково мають містити:

- назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала;

- дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, дату народження боржника - фізичної особи;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;

- резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

- дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

- строк пред’явлення рішення до виконання.

2. написати відповідну заяву про примусове стягнення коштів із боржника та звернутися із заявою до державної виконавчої служби або приватного виконавця, який знаходиться:

- за місцем проживання/перебування або роботи боржника.

- за місцезнаходженням майна боржника.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1 статті 12 Закону про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3-х років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Про відкриті виконавчі провадження можна дізнатися:

- у відділі ДВС, до якого був спрямований виконавчий лист з суду;

- у додатку «Дія»;

- у Єдиному реєстрі боржників (https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Оксана Зайцева

Департамент правового захисту апарату Федерації професійних спілок України