ЗАКОНОПРОЕКТ ПО УПРОЩЕННОЙ СИСТЕМЕ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ № 4112-1

01:10:2009 г.

Проект
вноситься народними
депутатами України
О.Б.Фельдманом
(посв. № 218)
О.А. Гейманом
(посв. № 303)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва

Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Стаття 1. Загальні положення та сфера застосування

1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб’єкта підприємницької діяльності.

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених статтею 2 цього Закону може застосовуватися такими суб’єктами підприємницької діяльності:

1) фізичними особами (далі по тексту – фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими (включаючи членів їх сімей) протягом календарного року перебуває не більше 20 осіб та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 2 млн. гривень;

2) юридичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (далі по тексту - юридичні особи) будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім державної та комунальної), в яких за календарний рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 4 млн. гривень.

3. Середньооблікова чисельність працюючих осіб у суб’єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, визначається за методикою, затвердженою органами державної статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком працівників, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

4. Дія цього Закону не поширюється на:

1) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

2) суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, у сумі, що перевищує 25 відсотків;

3) суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

4) суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим продажем пально-мастильних матеріалів;

5) суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);

6) суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібний продаж тютюнових та лікеро-горілчаних виробів, крім слабоалкогольних напоїв;

7) суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують інший спосіб розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового;

8) суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи, визначену пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

9) нерезидентів України;

10) реєстраторів цінних паперів, крім тих суб‘єктів, які здійснюють діяльність виключно з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і не займаються діяльністю, пов‘язаною з наданням фінансових послуг;

11) суб’єктів підприємницької діяльності які надають в оренду житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) загальною площею, що перевищує – 150 кв. метрів;

12) суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються видобутком дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

13) суб’єктів підприємницької діяльності, які випускають цінні папери власної емісії.

Стаття 2. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи з урахуванням обмежень, встановлених частиною 6 цієї статті.

2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, одержана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які не є платниками ПДВ відповідно до обраної системи оподаткування). У разі надходження коштів в іноземній валюті, сума виручки обчислюється за відповідним курсом, встановленим Національним Банком України на день надходження.

3. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за операціями згідно договорів доручення, комісії (консигнації), схову, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, є винагорода (комісійна або авторська винагорода), отримана за цими договорами.

4. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою на рахунок або в касу підприємства від реалізації цих фондів та їх залишковою вартістю, що склалася на момент переходу права власності.

5. У разі здійснення операцій з продажу цінних паперів та валютних цінностей виручкою від реалізації вважається різниця між їх покупною вартістю та ціною реалізації на момент продажу.

6. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не включаються:

1) суми, одержані суб’єктом під зобов’язання про повернення у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також внутрішні розрахунки між структурними підрозділами платників податку, коли вони отримані та повернені протягом календарного року;

2) сума податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих та перерахованих платником єдиного податку до бюджетів усіх рівнів відповідно до законодавства;

3) кошти, одержані як відшкодування податку на додану вартість;

4) кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування;

5) кошти, які повертаються замовнику або покупцю (у випадках повернення товару або розірвання договору);

6) вартість зворотної тари, неповернутої протягом календарного року;

7) кошти, що отримуються платником єдиного податку в оплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої включено до валового доходу (юридичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їх реалізації за рахунок бюджетних коштів;

8) кошти, які внесені засновниками або учасниками до статутного фонду платника єдиного податку – юридичної особи;

9) дивіденди, отримані та раніше оподатковані згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

10) інші звичайні та надзвичайні доходи, отримані та раніше оподатковані згідно із спеціальними законами.

7. Інші операційні доходи – це доходи від операційної діяльності підприємства, крім виручки від продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

8. Під операційною діяльністю платника єдиного податку розуміється основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

9. Фінансовими доходами платника єдиного податку є доходи від фінансових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

10. Іншими доходами платника єдиного податку є: доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Стаття 3. Особливості оподаткування.

1. Платники єдиного податку не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

1) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати процентів, роялті, фрахту, а також з доходів, що отримують нерезиденти з джерелом їх походження з України);

2) податку з доходів фізичних осіб, одержаних фізичною особою – платником єдиного податку від підприємницької діяльності та оподаткованих за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності;

3) податку на додану вартість, за винятком юридичних осіб – платників єдиного податку, які обрали ставку оподаткування, яка передбачає реєстрацію такої юридичної особи платником ПДВ;

4) податку за землю в частині земельних ділянок, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності (крім орендної плати);

5) плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”;

6) податку на промисел;

7) комунального податку;

8) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

9) збору на спеціальне використання природних ресурсів;

10) збору до Державного інноваційного фонду;

11) будь-яких внесків (включаючи будь-які страхові внески та/або збори) на загальнообов'язкове державне соціальне та медичне страхування (включаючи внески на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а також внески (включаючи будь-які страхові внески та/або збори), які будуть введені у дію після прийняття цього Закону);

12) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

13) внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

14) внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені в частині 1 цієї статті, сплачуються платником єдиного податку фізичною або юридичною особою в порядку і розмірах, визначених законодавством.

Стаття 4. Звітні податкові періоди

1. Звітним податковим періодом єдиного податку є – календарний квартал. Звітний податковий період розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

2. У разі, якщо платник єдиного податку ліквідується, помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (коли платником єдиного податку була фізична особа), у тому числі до закінчення звітного податкового періоду, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає дата ліквідації або смерті такого платника єдиного податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб

1. Ставка єдиного податку для фізичних осіб, встановлюється щорічно органами місцевого самоврядування за місцем їх державної реєстрації залежно від місця здійснення підприємницької діяльності та виду діяльності з урахуванням обмежень, визначених цією статтею.

2. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.

3. У разі, якщо для певного виду підприємницької діяльності органами місцевого самоврядування не встановлено ставку єдиного податку, то до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок за мінімальною ставкою, встановленою відповідними органами місцевого самоврядування.

4. У разі, якщо фізична особа здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа отримує одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою з відповідних ставок обраних видів діяльності.

5. Для фізичних осіб ставка єдиного податку встановлюється в залежності від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік у таких межах:

1) обсяг виручки від реалізації продукції до 500 000 грн. – ставка єдиного податку від 20 грн. до 200 грн.;

2) обсяг виручки від реалізації продукції від 500 000 грн. до 1 000 000 грн. – ставка єдиного податку від 200 грн. до 500 грн.;

3) обсяг виручки від реалізації продукції від 1 000 000 грн. до 1 500 000 грн. – ставка єдиного податку від 500 грн. до 900 грн.;

4) обсяг виручки від реалізації продукції від 1 500 000 грн. до 2 000 000 грн. – ставка єдиного податку від 900 грн. до 1500 грн.

6. Для фізичних осіб при здійсненні ними діяльності не за місцем реєстрації, єдиний податок сплачується по місту їхньої реєстрації, за ставкою встановленою для такого виду діяльності місцевим органом самоврядування на території діяльності такої фізичної особи, а при здійснені діяльності на території різних адміністративно-територіальних одиниць – за максимальною ставкою податку встановленого органами самоврядування у відповідних територіях.

7. У разі, коли фізичні особи, здійснюють підприємницьку діяльність з використанням найманих працівників, нарахована ставка єдиного податку збільшується на 20 відсотків за кожну таку особу.

8. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 53 відсотки;

до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,5 відсотка;

до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – 1 відсоток;

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – 1,5 відсотка.

Стаття 6. Порядок нарахування і строки сплати єдиного податку фізичними особами

1. Фізичні особи сплачують єдиний податок шляхом здійснення платежу до 10 числа включно за попередній місяць.
Фізичні особи за власним рішенням можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний податковий період (рік) або за інший будь-який термін у межах поточного звітного податкового періоду.

2. Сплачена сума єдиного податку є остаточною i не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи – платника податку з доходів фізичних осіб.

3. В разі, якщо під час підготовки звіту за звітний квартал виявилось, що валовий дохід наростаючим підсумком з початку року перевищив максимальний річний об’єм, в перерахунку на період з початку року, для даної ставки єдиного податку, підприємцю без будь яких санкцій нараховується доплата єдиного податку за звітний квартал, згідно нової ставки, рахуючи з початку року, яку він повинен сплатити до 20-го числа другого місяця кварталу, що слідує за звітним.

4. В разі, якщо під час підготовки звіту за звітний квартал виявилось, що валовий дохід наростаючим підсумком з початку року виявився в перерахунку на період з початку року нижчим, ніж нижня границя, для даної ставки єдиного податку, підприємцю нараховується переплата єдиного податку за звітний квартал, згідно нової ставки, яка зараховується в рахунок авансового платежу єдиного податку за наступний звітний період.

Стаття 7. Ставка єдиного податку для юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:

1) 10 відсотків від об’єкту оподаткування, за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Платники єдиного податку за ставкою 10 відсотків не є платниками податку на додану вартість;

2) 6 відсотки від об’єкту оподаткування, за винятком акцизного збору та за умови сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”.

2. Розмір об’єкту оподаткування єдиним податком визначається згідно з даними податкового обліку відповідно до статті 2 цього Закону.

3. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та витратами, зумовленими похованням.

Стаття 8. Порядок нарахування і строки сплати єдиного податку юридичними особами

Юридичні особи сплачують єдиний податок згідно поданого розрахунку про сплату єдиного податку протягом десяти календарних днів, наступних за встановленим у частині 2 статті 11 цього Закону останнім днем подання такого розрахунку.

Стаття 9. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування

1. Суб’єкти підприємництва мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або загальну систему оподаткування. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну базової ставки єдиного податку, а також видів діяльності, може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом кварталу.

2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або відмова від її застосування, можуть бути здійснені фізичними особами з початку нового звітного податкового періоду – кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку нового звітного податкового періоду – кварталу, з якого плануються вказані зміни та не частіше один раз на календарний рік.
Перехід на інші види діяльності допускається не частіше одного разу на календарний квартал. При цьому проводиться перерахунок податку, сплаченого авансом.
Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відмова від її застосування, або рішення про зміну ставки єдиного податку можуть бути здійснені юридичними особами з початку нового звітного податкового періоду – кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого плануються вказані зміни.

3. У заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яка подається до органів державної податкової служби, юридичні особи зазначають обрану ставку єдиного податку.

4. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх державної реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того місяця, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

5. У разі, якщо суб’єкт підприємництва протягом року переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (для новоствореного суб’єкта - з місяця, в якому проведено його державну реєстрацію), то отримане ним свідоцтво автоматично продовжується на наступний календарний рік, без написання додаткової заяви. Добровільне повернення підприємця на загальну систему оподаткування можливе лише за умови написання ним заяви про такий перехід.

6. Порядок оподаткування платників податків при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або при переході на загальну систему оподаткування встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням із спеціально уповноваженим державним органом з питань державної регуляторної політики.

Стаття 10. Свідоцтво про право сплати єдиного податку

1. Форма свідоцтва про право сплати єдиного податку і порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із спеціально уповноваженим державним органом з питань державної регуляторної політики.
Свідоцтво про право сплати єдиного податку видається на необмежений термін та не потребує щоквартального та щорічного продовження.

2. Бланк свідоцтва про право сплати єдиного податку є документом суворої звітності, що запроваджується на всій території України.

3. При переході із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування свідоцтво про право сплати єдиного податку видається за умови сплати податкових зобов’язань, строк сплати яких настав на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктом малого підприємництва зобов'язаний видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом малого підприємництва у судовому порядку.
При цьому, авансовий платіж єдиного податку за перший місяць роботи не сплачується.

Стаття 11. Облік і звітність

1. Фізичні особи для визначення результатів господарської діяльності ведуть одну загальну книгу обліку доходів і витрат у хронологічній послідовності відображення здійснених господарських і фінансових операцій.
Форма та порядок ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із спеціально уповноваженим державним органом з питань державної регуляторної політики.

2. Юридичні та фізичні особи за результатами господарської діяльності за звітний податковий період (квартал) подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (кварталу). Звітність з акцизного збору та податку на додану вартість подається у терміни, визначені законодавством.
Форма розрахунку про сплату єдиного податку юридичними та фізичними особами затверджується Державною податковою адміністрацією України за погодженням із спеціально уповноваженим державним органом з питань державної регуляторної політики.

3. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Юридичні особи застосовують спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності на власний вибір.
Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо фізична особа одержує свій дохід виключно на банківські рахунки, вона має право звітувати банківською випискою за відповідний податковий період та не вести книгу обліку.

Стаття 12. Відповідальність платників єдиного податку

1. Платники єдиного податку – суб'єкти підприємництва несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку, а також інших податків, платниками яких вони є, згідно із законодавством України.

2. У разі недотримання вимог, встановлених статтею 1 цього Закону, платник єдиного податку зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного кварталу.

3. Сума перевищення фізичними особами граничної межі річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної в статті 1 цього Закону оподатковується за ставкою 10 відсотків.

4. Сума перевищення юридичними особами граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначеної в статті 1 цього Закону оподатковується за ставкою 10 відсотків.

Стаття 13. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Якщо суб’єкт підприємницької діяльності з якихось причин не має можливості тимчасово займатись своєю діяльністю, він може призупинити на деякий термін дію Свідоцтва про сплату Єдиного податку шляхом написання заяви про призупинення дії Свідоцтва про сплату Єдиного податку.

2. Повернення до підприємницької діяльності здійснюється на підставі заяви про відновлення такої діяльності.

3. Призупинення, та відновлення діяльності на спрощеній системі може застосовуватись з любого дня любого місяця звітного року.

4. Датою призупинення вважатиметься – у разі подання заяви до податкової інспекції особисто – дата подачі Заяви; при відправці поштою з повідомленням про вручення – дата вручення пошті.

Стаття 14. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.

2. У зв’язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Законі України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156 із наступними змінами) підпункт “б” підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 виключити.

2) У Розділі IІ Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 17, ст. 267 із наступними змінами) пункт 4 вилучити.

4. Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня прийняття цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.

5. Державній податковій адміністрації України за погодженням із Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва у місячний строк з дня прийняття цього Закону розробити та затвердити нормативні акти, передбачені цим Законом.

Голова Верховної Ради України В.М. Литвин

ГАЗЕТА

О газете

Последний номер

Архив газеты

ЗАКОНОПРОЕКТ ПО УПРОЩЕННОЙ СИСТЕМЕ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ № 4112-1

ГАЗЕТА

Архив

Разделы