Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізособи за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відносини, які виникають при укладенні договору оренди, не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг. Орендар не нараховує ЄСВ на суму орендної плати, виплаченої на користь фізособи згідно з договором найму (оренди) рухомого майна.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві