Чи є базою нарахування ЄВ сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, якщо роботодавець не отримує компенсаційні виплати з бюджету?

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 із змінами і доповненнями затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі – Порядок № 105), який визначає механізм виплати зазначеної компенсації за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.
     
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку № 105).
     
Пунктом 7 Порядку № 105 передбачено, що нарахування і сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) на компенсацію проводяться відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
     
Частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 визначено, що не нараховується на виплати та не утримується ЄВ з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
     
Разом з цим п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування ЄВ для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108).          
Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату.
     
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
     
З метою нарахування та утримання ЄВ доходи, отримані працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету у межах середнього заробітку, встановлені ст. 119 КЗпП, слід розглядати окремо, оскільки види таких доходів є різними.
     
Отже, якщо роботодавець нараховує мобілізованим працівникам середній заробіток та не отримує компенсаційні виплати, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця, у складі заробітної плати є базою нарахування та утримання ЄВ.

Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс