З 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі –Закон № 77) надано можливість роботодавцям зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема шляхом легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов.

Так, пунктом 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), надається право на застосування понижуючого коефіціента.

Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – Реєстр)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
• фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону № 2464.

Єдиний внесок для роботодавців зменшується, якщо вони відповідатимуть таким умовам:
1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);
2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;
4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату
у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня – 1218,00 гривень,
з 01 грудня – 1378,00 гривень.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2464 для платників,  зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.

Оскільки на сьогодні вносяться зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), де передбачено відображення понижуючого коефіцієнта роботодавцям, які виявили бажання застосовувати понижуючий коефіцієнт, формування та подання до фіскальних органів за основним місцем обліку звітності здійснюється таким чином.

Таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 454 формується у звичайному режимі. Після заповнення і закриття таблиці 6 додатка 4 необхідно сформувати таблицю 1 додатка 4. При закритих таблицях додатка 4 необхідно вибрати меню  «Правка» і зняти позначку заповнення таблиці 1 із таблиці 6 додатка 4 до Порядку № 454.
Далі у відкритій таблиці 1 в меню «Правка» необхідно обов’язково відключити функцію «автоматичний розрахунок».

Суми про нараховану заробітну плату, нарахований і утриманий єдиний внесок повинні бути відображені в таблиці 1 додатка 4 до Порядку № 454, а саме:
у рядку 1 (в т.ч. рядки 1.1 – 1.5) зазначаємо загальну суму нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цівільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
у рядку 2 (в т.ч. рядки 2.1 – 2.5) – суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок.
У рядках згідно з категорією платників, до яких віднесено роботодавця, робимо відповідні коригування:
у рядку 3.1.1 таблиці 1 – рядок 2.1.1 х (36,76 відс.-49,7 відс.) х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.2 – рядок 2.1.2 х 36,3 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.3 – рядок 2.1.3 х 45,96 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.1.7 – рядок 2.1.7 х 33,2 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.2.1 – рядок 2.2.1 х 34,7 відс. х на відповідний коефіцієнт;
у рядку 3.2.3 – рядок 2.2.3 х 33,2 відс. х на відповідний коефіцієнт.

Перевіряємо і перераховуємо суми «усього».

Після відправки звіту необхідно повернути позначки на місце.

ДФСУ