|
На днях в ВР зарегистрирован законопроект № 2063, которым предусмотрено установление 5%-ного налога на доходы физических лиц для предприятий IT-отрасли. Кроме того, инициаторы проекта во главе с Виктором Януковичем-младшим предусмотрели установление единого социального взноса на уровне стандартной ставки от двух минимальных зарплат, освобождение IT-услуг от уплаты НДС.
Согласно Закона № 5091-VI, с 1 января 2013 года для IT-индустрии ставка налога на прибыль устанавливается в размере 5%. Кроме того, разработка программного продукта освобождается от уплаты НДС. Напомним, что изначально законопроект предусматривал также и снижение до 5% размера НДФЛ, однако после ветирования Президентом эта норма была изъята. Таким образом, для компаний и сотрудников индустрии программной продукции не снижено общую фискальную нагрузку на фонд оплаты труда (ЕСВ и налог на доходы физических лиц - наемных работников субъектов индустрии программной продукции).
В свою очередь, действует и Закон № 5450-VI «О государственной поддержке развития индустрии программной продукции». Цель принятия законопроекта № 2063 - реализация положений данного Закона, а именно - создание базовых экономических условий для формирования конкурентоспособности и развития в Украине индустрии программной продукции.
ЛИГА:ЗАКОН
Проект
(№ 2063 від 21.01.2013 р.)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13-17, ст.112) такі зміни:
1. Пункт 26-1 Підрозділу 2 викласти в такій редакції:
“26-1. Тимчасово, з 1 липня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції (в тому числі операції купівлі та продажу, прокату, видання примірників програмної продукції та/або ліцензій на її використання тощо).
Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:
- програмні та програмно-технічні засоби, які використовуються у сфері інформатизації, включаючи операційні системи, системні, прикладні, розважальні та/або навчальні комп’ютерні програми (їх компоненти), інтернет-сайти, системи, мережі та комплекси, а також криптографічні засоби захисту інформації;
- роботи та/або послуги сукупно або окремо з проектування, розроблення, видання, програмування, тестування, інсталяції, постачання, впровадження, інтеграції, обслуговування програмних та/або програмно-технічних засобів та/або систем, мереж та комплексів, які створюються та впроваджуються на базі програмно-технічних та програмних засобів, керування ними, а також послуги з оброблення даних, консультаційні послуги у сфері інформатизації, зокрема консультаційні послуги щодо створення зазначених у цьому пункті програмно-технічних та/або програмних засобів та/або визначених систем, мереж та комплексів”.
2. Пункт 15 підрозділу 10 доповнити підпунктом 1.9 такого змісту:
“1.9. Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати, визначеного згідно з пунктом 164.6 статті 164 цього Кодексу, та інших винагород за трудовими договорами (контрактами) працівників суб’єкта індустрії програмної продукції, який застосовує особливості оподаткування, відповідно до видів економічної діяльності, визначених у підпункті 1.5 цього пункту, посади яких відповідають переліку професійних назв робіт індустрії програмної продукції, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо сума податку, обчислена відповідно до абзацу першого цього підпункту, є меншою ніж сума податку, обчислена шляхом множення двократного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, на ставку податку, визначену абзацом першим пункту 167.1. статті 167 цього Кодексу, сума податку обчислюється шляхом множення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування податку, на ставку податку, визначену абзацом першим пункту 167.1. статті 167 цього Кодексу”.
II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2013 року.
2. Внести до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами) такі зміни:
частину п’яту доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:
“Тимчасово в період з 1 липня 2013 року до 1 січня 2023 року єдиний внесок для суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції згідно з Податковим кодексом України, встановлюється відповідно до першого класу професійного ризику виробництва у розмірі, передбаченому частиною п’ятою цієї статті, як частка від сукупної суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску, помноженим на кількість найманих працівників таких суб’єктів (враховуючи найманих працівників-нерезидентів) з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівниками у звітному періоді, та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами”;
2) частину сьому доповнити абзацом третім такого змісту:
“Тимчасово в період з 1 липня 2013 року до 1 січня 2023 року єдиний внесок для найманих працівників суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції згідно з Податковим кодексом України, у тому числі нерезидентів, встановлюється у розмірі, визначеному у абзаці першому цієї частини, як частка від суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску”;
3) частину п'ятнадцяту доповнити пунктом 2 такого змісту:
“2) для суб’єктів індустрії програмної продукції, що застосовують особливості оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції згідно з Податковим кодексом України, сума єдиного внеску розподіляється:
- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) – 91,4601 відсотка;
- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 4,1322 відсотка;
- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням – 3,8567 відсотка;
- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності – 0,551 відсотка.”.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України
|