Держпраці про матеріальну відповідальність працівника за заподіяну шкоду

22:05:2020 г.

Фахівці ГУ Держпраці у Херсонській області продовжують надавати консультації онлайн суб’єктам господарювання у рамках запроваджених карантинних обмежень. Зокрема, через соціальну мережу “Facebook” отримано запитання щодо матеріальної відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству.

Зазначаємо, що згідно ст. 3 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (прим. редакції).

Матеріальна відповідальність працівника — це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати збитки, заподіяні підприємцю, на якого він працює, внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин, трудових обов’язків в установленому законом порядку і розмірах.

Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за заподіяну роботодавцю шкоду, наведені у главі ІХ КЗпП.

Згідно з КЗпП є такі види матеріальної відповідальності:

Загальна матеріальна відповідальність працівників – ч. 1 ст. 130 КЗпП;

Відповідальність за не одержаний роботодавцем прибуток, що покладається на посадових осіб – ч. 4 ст. 130 КЗпП;

Обмежена матеріальна відповідальність працівників – ст. 133 КЗпП;

Повна матеріальна відповідальність працівників – ст. 134 КЗпП;

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників – ст. 1352 КЗпП.

У статті 130 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними роботодавцю внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Отже, роботодавець може притягти працівника до матеріальної відповідальності, якщо мають місце такі юридичні факти, що зазначені у статті 130 КЗпП:

порушення працівником трудових обов’язків;

відповідальність тільки за пряму шкоду в межах і порядку, передбачених законодавством;

за умови, коли така шкода заподіяна роботодавцю протиправними діями (або бездіяльністю) працівника.

Якщо бракує хоча б одного з перелічених факторів, із вищенаведеного складу, притягнення працівника до матеріальної відповідальності стає неможливим. Згідно з статтею 138 КЗпП докази наявності зазначених юридичних фактів покладаються на роботодавця.

Якщо такі факти роботодавцем доведені, відповідно до ст.132 КЗпП, працівники, з вини яких роботодавцю при виконанні трудових обов’язків заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Разом, з цим у ч. 4 ст. 130 КЗпП зазначено, коли не може бути покладена відповідальність за шкоду заподіяну працівником. Так, на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Державна служба України з питань праці