За размещение мусора в контейнерах и урнах не нужно было платить эконалог, притом с 01.01.2011 г.
   
Ми інформували наших клієнтів про викладену узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів (наказ ДПСУ N 258 від 16.12.2011 р.). В ній контролери відмічають, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад, для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.
    А тому платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб’єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.
   В коментованому листі контролери додають, що норми пп. 240.1.3 ПКУ не змінювалися з моменту набрання чинності Податковим кодексом, а тому Узагальнюючу консультацію з цього питання слід застосовувати з 01.01.2011 р.
   
   Без відповіді залишилося питання, як бути тим, хто свого часу добросовісно сплатив податок.

Компанія "Дінай"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ від 12.03.2012 р. № 7005/7/15-2117

Державній податковій адміністрації у м. Києві

Про розгляд листа

Державна податкова служба України розглянула лист ДПС у м. Києві від 15.02.12 р. № 141/8/15-404 та повідомляє.

Наказом ДПС України від 16.12.11 р. № 258 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів (далі - Консультація), відповідно до якої платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.
   
Норми пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) щодо практичного застосування яких надано Консультацію не змінювалися з моменту набрання ними чинності.
   
Зважаючи на викладене, Консультація застосовується з моменту набрання чинності нормою щодо практичного застосування якої її надано, тобто з 1 січня 2011 року.
   
Заступник Голови                                                                      А. П. Ігнатов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДПС України
від 16.12.2011 № 258

Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів

В Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI - Кодекс;
Закон України від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР "Про відходи" - Закон;
Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 452/2011, - Положення.

Платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Побутові відходи - відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (Закон).

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (Закон).

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону).

Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (п. "р" ст. 23 Закону).

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення).

Відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.2011 N 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.

Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Директор Департаменту
оподаткування юридичних осіб                                                                  О. М. Любченко