Оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за фіксованим розміром податку регламентується розділом IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92. Законом України від 13.02.98 р. №129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» були внесені зміни до ст. 14 Декрету, згідно з якими фізособа — суб’єкт підприємницької діяльності при провадженні діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках має право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за додержання відповідних умов, зокрема кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого патенту, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти.
У разі коли платник фіксованого податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку, установлений місцевою радою для самостійного здійснення ним підприємницької діяльності, збільшується для такого платника на 50 відсотків за кожну особу, адже наймані працівники розширюють базу оподаткування такого платника фіксованого податку.
Щодо оформлення трудових відносин громадян, то це питання регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативними актами з цих питань.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 24.12.99 р. №1356-XIV, фізособи, поряд із підприємствами, установами, організаціями, мають право вести трудові книжки на всіх працівників, які працюють у них понад п’ять днів.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізособою — суб’єктом підприємницької діяльності і працівником, який зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України (ст. 24-1 КЗпП) у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, є підставою для ведення фізособою — суб’єктом підприємницької діяльності трудової книжки найманого працівника, у разі якщо цей найманий працівник не має місця роботи, де вже ведеться трудова книжка.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. №698-XII при укладенні трудового договору підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого мінімального рівня (на сьогодні (з 01.10.2011 р. до 30.11.2011 р.) мінімальна заробітна плата становить 985 грн).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).