Згідно з підрозділом 8 розділу ХХ Податкового Кодексу єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів. Така ж норма закріплена Постановою Кабінету Міністрів № 1196 від 27.12.2010р. Саме таких норм і мають при сплаті податку дотримуватися підприємці-спрощенці, а податкова служба вести його адміністрування. На справді ж, податкова наполягає на сплаті єдиного податку підприємцями у січні у повному обсязі, тобто так як це було до 1 січня 2011 року, а не у розмірі 43% від діючої ставки для даного виду діяльності. При цьому податкова аргументує свої вимоги відсутністю програмного забезпечення для адміністрування сплати податків спрощенцями по новому, та відсутністю нових рахунків для сплати єдиного податку, які відкриваються Казначейством на протязі 45 днів. Треба відмітити, що такі пояснення не є законними підставами для самостійного завищення податкових зобов’язань платниками податків на користь держави.  Тому вважаю за необхідне у роботі з платниками податків-спрощенцями наголошувати на зазначеній особливості сплати податку з 1 січня 2011 року.

Також постає питання надмірно сплаченого єдиного податку у грудні авансом за січень. Ця правова колізія грунтується також на тому, що з 1 січня розподіл розміру єдиного податку по соціальним фондам держказначейством не здійснюється. Але до 1 січня ще діяли норми Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" і 57% від сумми єдиного податку були перераховані у фонди соціального страхування авансом за січень 2011 року. Ці надмірно сплачені суми повинні бути зараховані у рахунок майбутніх платежів Єдиного соціального внеску, але на сьогодні Пенсійний Фонд поки що не має роз'яснень що до такого перерахунку.

2. Спрощена система оподаткування для фізичних осіб та ПДВ.

Однією із особливостей застосування Указу Президента України від 3 липня 1998 року  № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" є та, що фізичні особи платники єдиного податку не можуть бути платниками податку на додану вартість. Ця норма суттєво обмежує господарську діяльність фізичних осіб підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування. Така норма призвела до небажання співпрацювати з таким спрощенцем підприємств, що працюють на загальній системі оподаткування. Ця норма є необґрунтованою, дискримінаційною що до окремих суб’єктів підприємницької діяльності та знищує паростки дрібнотоварного виробництва, що з’явилися останнім часом на тлі руїн вітчизняної економіки та могли вирішити багато проблем пов’язаних з питаннями контрабандної, контрафактної продукції імпортного виробництва, зайнятості населення, виходу малого бізнесу з тіні та наповнення бюджету. В першу чергу постраждали ті підприємці які займалися дрібнотоварним виробництвом, а це виготовлення канцтоварів, тари, автозапчастин, комплектуючих для промисловості, упаковки та інші товари, що мали високу конкурентоздатність та використовувалися у господарській діяльності середнім, великим бізнесом та промисловими підприємствами, платниками ПДВ.
Відсутність права бути платниками ПДВ з 1 січня стало причиною розірвання підписаних на 2011 рік контрактів з спрощенцями-фізичними особами, у тому числі контрактів, підписаних на підставі виграних тендерів.

Пункт 139.1.12 статті 139 розділу ІІІ Податкового Кодексу з другого кварталу 2011 року позбавляє суб’єктів господарювання можливості враховувати витрати від придбання товарів та послуг у спрощенців-фізичних осіб. Таким чином, після набрання чинності ІІІ розділом Кодексу з 1-го квітня 2011 року підприємства, що знаходяться на загальній системі оподаткування, не зможуть співпрацювати з підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування, чим обмежать ринок для таких осіб, особливо у сфері послуг. І якщо проблема з ПДВ торкалася лише частини підприємців, то проблема з врахуванням витрат є загальною майже для всіх спрощенців. При цьому таке обмеження робилось під гаслами закриття схем по «обналічуванню» коштів. Однак для доброчесних підприємців, які насправді надавали послуги та продавали товари підприємствам, ринок закрився. Фактично ця норма виключає фізичних осіб підприємців із процесу господарської діяльності та вже зараз примушує підприємців замислюватись над тим, як залишитися повноцінним суб’єктом господарювання. Перехід на загальну систему оподаткування для фізичної особи гірший варіант, тому що суттєво збільшує податкове навантаження та витрати на ведення бухгалтерського обліку.

Реєстрація нових юридичних осіб, які ведуть діяльність на загальній системі оподаткування, могла би частково вирішити проблеми викладені в пп. 2 та 3. до яких призвело введення у дію Податкового кодексу. Але насправді започаткувати власну справу таким шляхом стало не так вже і легко. Причиною тому стали норми Податкового кодексу що до реєстрації платником податку на додану вартість. Згідно статей 181 та 182 Податкового кодексу, зареєструватися платником податку можливо тільки набравши 300000 обороту або якщо підприємство пропрацювало не менше 12 місяців та більша частина обороту була з платниками ПДВ. Тобто стати платником ПДВ при реєстрації “з нуля” при необхідності неможливо.
Україна була однією з перших серед постсоціалістичних країн що ввели податок на додану вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомий: нанесено болючий удар по фінансам суб’єктів господарювання. Цей податок продовжує здійснювати свій негативний вплив і зараз шляхом гальмування розвитку економіки країни. На сьогодні податок на додану вартість в Україні не сприяє регулюванню економічних процесів та є додатковим фактором негативного впливу на економіку України. «Новації» Податкового Кодексу щодо ПДВ призводять до ще більшої тінізації економіки. Приватні підприємці які втратили можливість бути платниками ПДВ, що саме по собі парадоксально (я не можу за своїм бажанням бути платником податку), стали заручниками ситуації та шукають можливості проводити операції своєї господарської діяльності  з ПДВ через фірми-буфери.

При співіснуванні спрощеної системи оподаткування та норм податкового кодексу, які стосуються перевірок суб'єктів спрощеної системи оподаткування, виникають суттєві ризики.
Зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку визначені статтею 80 Податкового кодексу. Така перевірка може тривати до 10 днів та бути продовжена додатково ще на 5 днів, і кількість таких перевірок не обмежена законом. Під час цієї перевірки встановлена пунктом 80.8 можливість проведення хронометражу (тобто фактичного обліку господарських операцій, що здійснюється контролюючим органом). Крім того, у статті 20 Податкового кодексу пунктами 20.1.5 та 20.1.9 встановлено право контролюючого органу вимагати під час перевірки інвентаризації активів та здійснення контрольної закупівлі. Все це у сукупності суттєво ускладнить діяльність будь-якого суб’єкта малого підприємництва та призведе до псевдообліку діяльності суб’єкта господарської діяльності з боку контролюючих органів, що буде об’єктом зловживань проти підприємця та посилення корупції.

Наявність зазначених проблем, негативні очікування від застосування контрольних функцій податкових органів та обмеження ринку товарів та послуг для підприємців (через усунення замовника-покупця в особі великих підприємств) вже призвело до ліквідації тисяч суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб і цей процес буде далі прогресувати. У подальшому це може призвести до ще більшої тінізації малого бізнесу, збільшенню безробіття та зростанню соціальної напруги.