З 1 січня 2011 року розпочалась кампанія з декларування громадянами свого майнового стану і доходів, отриманих ними протягом 2010 року.
Процес декларування доходів громадян – один із найважливіших напрямків податкової політики. Як і в попередні роки, визначальною ідеологією для органів податкової служби міста Києва у проведенні кампанії декларування 2011 року залишається спрямованість на налагодження партнерських взаємовідносин із платниками податків, добровільність сплати громадянами податків і створення сприятливих умов, що гарантують якісне обслуговування платників податків, які виконують, як визначено ст. 67 Конституції України, громадянський обов’язок перед державою та суспільством стосовно подання декларацій про доходи за минулий рік та сплати відповідних податків.
З метою забезпечення виконання громадянами конституційного обов’язку щодо декларування доходів, отриманих у 2010 році, та у відповідності до норм Закону України від 22.05.2003 року № 889–ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями (далі – Закон) та Податкового кодексу України, допускається подання платниками податку з доходів фізичних осіб декларацій за формою декларації про доходи згідно з додатком № 1 (далі – Декларація) до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64, що погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист Комітету від 19.12.05 р. № 06-10/10-1254).
За такою формою у 2011 році подають декларації фізичні особи – платники податку з доходів фізичних осіб, які згідно із Законом зобов’язані подавати декларацію (у разі отримання доходів, нарахованих особами, які не є податковими агентами, а також окремих видів доходів, які згідно норм Закону не підлягають оподаткуванню при їх виплаті), та фізичні особи, які відповідно до норм статті 5 Закону мають право на податковий кредит. У випадках подання декларацій з метою нарахування податкового кредиту платники податку надають податковому органу перелік фактично понесених витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту відповідно до вимог пункту 5.3. статті 5 Закону.

Платник податку з доходів фізичних осіб зобов’язаний подати річну декларацію, якщо протягом 2010 року він отримував такі доходи:
-  доходи, отримані платником податку як подарунок (кошти, майно, майнові чи немайнові права), у межах, що підлягають оподаткуванню;
- дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права), у межах, що підлягає оподаткуванню;
- дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку;
- сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;
-  кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом;
-   сума недоплати, яка виникла внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період (непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року);
-  сума переплати, яка виникла внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період;
-  дохід, отриманий орендодавцем при наданні нерухомості в оренду, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності;
-  дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів;
-  нецільова благодійна допомога, отримана від благодійника - фізичної особи;
-  цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з окремих видів лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;
 - якщо платнику податку який здійснює наукове дослідження або розробку, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткових благ, інших особистих витрат) у разі, коли після завершення таких робіт у набувача такої допомоги залишаються об‘єкти власності, надані благодійною організацією;
-  сума цільової благодійної допомоги у вигляді коштів, якщо така цільова благодійна допомога не використовується її набувачем протягом встановленого строку та не повертається благодійнику до його закінчення;
-  іноземні доходи, тобто дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України;
-  сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт та не повернутих таким платником податку протягом встановленого строку, якщо платник припинив трудові відносини з особою, що надала такі кошти;
-  невикористана сума страхового відшкодування, якщо платник податку, який отримав таке страхове відшкодування, не здійснює заміну (відновлення) застрахованого майна протягом встановлених строків;
-  платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання.
Слід звернути увагу на те, що цього року у зв’язку з ухваленням Податкового кодексу України термін подання декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, встановлено до 1 травня.

У розділі 1 Декларації мають міститися відомості про громадянина та/або уповноважену особу, яка подає Декларацію (прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний номер, місце проживання, телефон), та інформація про певні доходи, одержані цим громадянином протягом 2010 року, про суми витрат, передбачених законодавством, а також суми утриманого податку з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО) за місцем одержання доходу або сплаченого авансом за розрахунками податкових органів.
При реалізації права громадянина на податковий кредит у п. 1.1 розділу 1 Декларації зазначаються:
-  місце основної роботи, де зберігається трудова книжка громадянина (повне найменування та код за ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та (або) ідентифікаційний номер фізичної особи – суб’єкта господарської діяльності);
-   відомості про доходи, одержані за місцем основної роботи, період, протягом якого вони отримувалися, та суми утриманого з цих доходів податку з доходів фізичних осіб.
Доходами громадянина, одержаними за місцем основної роботи, вважаються доходи, одержані від підприємств, установ, організацій всіх форм власності, а також від фізичних осіб - суб’єктів господарської діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, оформлені належним чином з веденням трудової книжки і здійсненням відрахувань до Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
До доходів громадян, одержаних за місцем основної роботи, прирівнюють доходи, отримані за місцем служби, навчання.
Для заповнення п. 1.1 Декларації необхідно одержати в бухгалтерії підприємства за місцем основної роботи довідку про суму нарахованого доходу та утриманого податку, яку бухгалтерія цього підприємства зобов’язана видати на вимогу працівника. Аналогічна довідка видається на вимогу працівника, який працює у фізичної особи - суб’єкта господарської діяльності як за місцем основної роботи.
Громадянам, які протягом 2010 року змінювали місце основної роботи, потрібно одержати зазначену довідку з усіх підприємств (від фізичних осіб - суб’єктів господарської діяльності), де вони працювали протягом 2010 року як за місцем основної роботи.
У першій колонці таблиці, яку містить п. 1.1 Декларації, зазначають повні назви підприємств, установ, організацій та їхні коди за ЄДРПОУ або фізичну особу - суб’єкта господарської діяльності та її ідентифікаційний номер, з якими укладено трудовий договір на використання праці громадянина в 2010 році, а також їхні поштові адреси. Якщо протягом року було декілька місць основної роботи, то у першій колонці перелічують всі.
У третій колонці таблиці цього пункту зазначають суму нарахованого працівникові в 2010 році оподатковуваного доходу на конкретному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності. До загального річного оподатковуваного доходу включають доходи, одержані як у грошовій, так і в натуральній формах.
У четвертій колонці зазначають суму утриманого податку з доходів фізичних осіб з доходів, зазначених у третій колонці, за даними проведеного підприємством, установою, організацією, фізичною особою - суб’єктом господарської діяльності річного перерахунку загального річного оподатковуваного доходу працівника.
У таблиці п. 1.2 розділу 1 Декларації відображають доходи, одержані не від податкових агентів (доходи у вигляді перевищення суми благодійної допомоги над встановленим законодавством розміром, що не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (в 2010 році ця сума становила 1220 грн.), призів, подарунків, інтернет-послуг, заборгованості, за якою минув строк позовної давності, спадщини, інвестиційних прибутків або доходів, отриманих від продажу нерухомого, рухомого майна та надання його в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) і суми утриманого з цих доходів податку з доходів фізичних осіб.
У першій колонці цієї таблиці зазначають повні назви підприємства, установи, організації, їхні поштові адреси та коди за ЄДРПОУ. Якщо доходи одержано від фізичної особи - суб’єкта господарської діяльності, зазначають її прізвище, ім’я, по батькові, місце здійснення діяльності, її ідентифікаційний номер (якщо від фізичної особи – її прізвище, ім’я, по батькові) та документи, на підставі яких одержано дохід, наприклад, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу інвестиційних активів тощо. У третій колонці – нараховану суму такого доходу, а в четвертій – податок з доходів фізичних осіб, який було утримано з цього доходу, в разі його утримання.
У таблиці п. 1.3  розділу 1 Декларації зазначають доходи, одержані від здійснення підприємницької, приватної нотаріальної, адвокатської та іншої незалежної професійної діяльності. 
У таблиці п. 1.4 розділу 1 Декларації зазначають доходи, одержані під час перебування громадян за кордоном, або доходи, які надійшли з іноземних держав.
У першій колонці цієї таблиці зазначають назву країни, у якій або з якої одержано дохід, а також місто та назву організації, що його виплатила; у другій – місяць, у якому одержано дохід, а в третій – суму доходу у валюті його одержання (євро, долар, фунт, ліра тощо).
Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховують у валюту України за курсом Національного банку України, встановленим на дату одержання доходу. Суму перерахованого у валюту України доходу зазначають у четвертій колонці цієї таблиці.
Для отримання права на зменшення суми податкового зобов’язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов’язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачено такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.
Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).
У разі якщо платник має зазначене письмове підтвердження факту сплати (утримання) податку з доходів, зазначених у третій колонці, у п’ятій колонці зазначають суму сплаченого (утриманого) податку у валюті одержання доходу. Про подання письмового підтвердження сплати податку в іншій країні робиться відповідний запис після таблиці.
У шостій колонці зазначають еквівалент податку, зазначеного в п’ятій колонці, обчислений у гривнях за курсом Національного банку України, встановленим на дату одержання доходу в іноземній валюті.
Розділ 2 Декларації не заповнюється.
У розділі 3 Декларації зазначають оподатковуваний дохід, з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік, а фізична особа - суб’єкт господарської діяльності зазначає ще й очікуваний дохід, який вона планує отримати у наступному 2011 році.
Відомості про власне рухоме або нерухоме майно, земельні ділянки (у тому числі про майно та земельні ділянки, що знаходяться за межами України) громадянин має зазначити в розділі 4 Декларації.
Підставою для заповнення цього розділу є документи, що свідчать про право власності або право на користування земельною ділянкою, право на земельну частку (пай) (наприклад, свідоцтво на право власності, технічний паспорт, державний акт на право власності або користування земельною ділянкою, сертифікат на земельну частку (пай) тощо).
Правильність зазначених у Декларації відомостей громадянин підтверджує своїм підписом та ставить дату заповнення Декларації.
Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. За неповнолітніх дітей декларацію подають їх батьки (опікуни, піклувальники).
Декларацію громадянин може подати до податкового органу особисто (тоді датою подання вважається дата її реєстрації) або надіслати поштою (тоді датою її подання вважатиметься дата здійснення поштового відправлення, зазначена на штампі відділення зв’язку).
Платники податку – резиденти, які виїздять за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до податкового органу Декларацію не пізніше закінчення 60-го календарного дня, що передує такому виїзду.
Податковий орган зобов’язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов’язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов’язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Платники податку звільняються від обов’язку подання декларації незалежно від видів та сум отриманих доходів, якщо вони є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; в інших випадках, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Перевірка достовірності даних, зазначених у деклараціях, здійснюється в порядку, установленому законодавством.
Сума податкових зобов’язань, відповідно до поданої декларації, визначається платником самостійно та повинна бути сплачена  до 1 серпня 2011 року.
Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають сплаті чи повернення з бюджету, у тому числі внаслідок застосування платниками податку права на податковий кредит, податкові інспекції на місцях радять фізичним особам додавати до декларації копії документів і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, необхідні документи, що підтверджують відомості, зазначені у декларації.

Витрати, фактично понесені платником податку протягом року, заносяться до Переліку сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту (далі – Перелік сум витрат), відповідно до рядків 01-05.
У рядку 6 заповнюється загальна сума витрат, які поніс платник протягом року.
При цьому нагадуємо, що Законом встановлені певні обмеження щодо права на нарахування платникам податку податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
Згідно із визначенням поняття  ”заробітна плата”, даним у п. 1.1 та п. 1.3 ст. 1 Закону, заробітна плата - це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Тобто, податковий кредит надається фізичним особам – платникам податку тільки в межах розміру їх заробітної плати, одержаної протягом звітного 2010 року. Інші суми доходів (прибутків), одержаних платником податку, в розрахунок для визначення суми податку, що підлягає поверненню у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, не приймаються.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, – фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Надання як підтвердних документів щодо понесення витрат будь-яких інших документів, окрім розрахункових і платіжних, зокрема, довідок, виписок або інших письмових підтверджень сплати грошових коштів, Законом не передбачено.
Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Порядок заповнення Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб,  що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, в тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту.

Розрахунок складається з чотирьох розділів:

Розділ І (сума податку з доходів фізичних осіб до повернення з бюджету у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту).
Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює рядок 1 Розділу І, де зазначає загальну суму заробітної плати, нарахованої у 2010 році, зменшену на суму витрат, фактично понесених платником податку протягом 2010 року (від загальної суми третьої колонки п. 1.1 Розділу 1 декларації віднімається загальна сума рядка 06 Переліку сум витрат).
У рядку 2 зазначається сума податку з доходів фізичних осіб з оподатковуваного доходу, визначеного у п. 1 цього Розділу, за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону (15 відсотків).
 У рядку 3 зазначається сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню громадянину (від загальної суми податку з доходів фізичних осіб, утриманої протягом 2010 року та зазначеної у четвертій колонці п. 1.1 Розділу 1 декларації, віднімається сума податку з доходів фізичних осіб, визначена у рядку 2 цього Розділу).

Розділ ІІ (сума податку з доходів фізичних осіб до повернення з бюджету з інших підстав).
До рядка 1 заноситься сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку податковим агентом – працедавцем з бюджету в результаті проведення ним остаточного розрахунку.
У платника податку повинна бути у наявності довідка, видана податковим агентом – працедавцем.
Згідно із пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг: 
за наслідками кожного звітного податкового року;
під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;
під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.
Перерахунок сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, та сум наданих податкових соціальних пільг провадиться податковим агентом лише за умови, що платник податку у 2009 році користувався правом на застосування податкової соціальної пільги.

Розділ ІІІ (суми податку з доходів фізичних осіб, які підлягають сплаті до бюджету).
До розділу ІІІ громадянин заносить свої доходи та самостійно сплачені податки залежно від кодів бюджетної класифікації, до яких ці доходи належать, а саме:
сума доходу з графи «Сума нарахованого доходу» з п. 1.2 Розділу 1 декларації, що підлягає оподаткуванню за ставками 0 %, 5 %, 15 %, 30 % (інші доходи, отримані платником податку з доходів фізичних осіб, код бюджетної класифікації 11010100);
суму доходу з графи «Сума нарахованого доходу» з п. 1.2 Розділу 1 декларації, що підлягає оподаткуванню за ставками 0 %, 1 %, 5 %, 15 %, 30 % (доходи, отримані платником податку від реалізації нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) згідно із п. 9.1 ст. 9 та ст. 11 Закону, код бюджетної класифікації 11011200);
суму доходу з графи «Сума нарахованого доходу» з п. 1.2 Розділу 1 декларації, що підлягає оподаткуванню за ставками 1 %, 15 %, 30 % (доходи, отримані платником податку від реалізації рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) згідно із ст. 12, з урахуванням положень п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону, код бюджетної класифікації 11011300);
суму доходу з графи «Сума нарахованого доходу» з п. 1.2 Розділу 1 декларації, що підлягає оподаткуванню за ставками 0 %, 5 %, 15 %, 30 % (доходи, отримані платником податку внаслідок прийняття у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав, згідно із ст. 13 Закону, код бюджетної класифікації 11011400).
Розділ ІV (податкове зобов’язання).
До рядку 1 Розділу ІV заноситься податкове зобов’язання (рядок 30 Розділу ІІІ – рядок 1 Розділу ІІ – рядок 3 Розділу І), код бюджетної класифікації 11010100;
Позитивне значення цього підрахунку відповідає податковому зобов’язанню платника податку зі сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, від’ємне значення – сумі податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, в тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту.
До рядку 2 заноситься податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку зі сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб (п. 8 Розділу ІІІ Розрахунку, код бюджетної класифікації 11011200);
результат заноситься із п. 8 Розділу ІІІ Розрахунку, код бюджетної класифікації 11011200.
До рядку 3 заноситься податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку зі сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб (п. 14 Розділу ІІІ Розрахунку, код бюджетної класифікації 11011300).
До рядку 4 заноситься податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку зі сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб (п. 21 Розділу ІІІ Розрахунку, код бюджетної класифікації 11011400).