Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців передбачено ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ). Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця. Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 — 138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Враховуючи вищевикладене, при переході на загальну систему оподатковування фізична особа — підприємець має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов’язана з отриманням доходу.