Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат платником, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ ПКУ (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями (далі – ПКУ)).

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: 

• назву документа (форми); 
• дату і місце складання; 
• назву фізичної особи - підприємця, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, фізичним особам – підприємцям при оформленні первинних документів слід дотримуватися вимогами Закону № 996, які наведені вище.

Ірина Воротинцева, головний державний інспектор Головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області