Згідно з вимогами ПКУ посадові особи органу ДПС мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки та фактичної перевірки за умови надання направлення на проведення такої перевірки, вимоги щодо змісту якого також встановлено ПКУ.
Платник податків та/або посадова (службова) особа платника податків зобов’язаний розписатися у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови розписатися у направленні на перевірку посадові (службові) особи органу ДПС складають акт, який засвідчує факт відмови. У такому разі акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
При цьому у разі відмови у допуску посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт такої відмови.
Таким чином, платник податків може зафіксувати відмову у допуску до перевірки у будь-якому з перелічених документів.