Але, Податковий кодекс України зазначає, що стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки після отримання дозволу (ст. 11 Закону України від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря»).

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям і громадянам – підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично доступних викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну (Постанова Кабміну від 13.03.2002 р. № 302).

Виходячи з вищевикладеного, у разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, метану тощо) котлом – колонкою, встановленим у приміщенні кафе, платником екологічного податку за викиди стаціонарним джерелом забруднення є підприємство-орендодавець (юридична особа або фізична особа – підприємець) — власник автономної системи опалення (котла), який використовується в приміщенні.

ДПІ у Голосіївському районі