Мінюст стосовно відповідальності бухгалтерів

25:11:2014 г.

Листом Мінюсту від 08.08.2014 № 416-0-2-14/8.2 (див. нижче) було роз’яснено низку питань стосовно відповідальності бухгалтерів.

Бухгалтер часто є об’єктом для атак з боку правоохоронних органів, податківців та інших бажаючих здійснювати тиск на підприємство (у сучасних корупційних реаліях така практика є і профспілки мають приводити таку практику в рамки Закону).

Пояснимо, в чому проблема: відомо, що Мінфін уніс зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зокрема, він зобов’язав бухгалтерів перевіряти форму та зміст первинних документів, щоб відображені операції відповідали чинному законодавству.
Якщо бухгалтер виявив первинний документ, який не відповідає вимогам Закону про бухоблік, він повинен письмово обґрунтувати, у чому саме полягає порушення (п. 2.16 Положення № 88). Таке обґрунтування можна викласти в доповідній записці на ім’я директора. Щоб підтвердити такі обставини, бажано скласти її у двох примірниках і другий примірник завізувати або у секретаря, або у директора.

До окремого письмового розпорядження бухгалтер має право не приймати до обліку підозрілий документ.

Якщо ж таке розпорядження надійде, бухгалтер постає перед нелегким вибором, оскільки виконання нехай навіть письмових незаконних розпоряджень директора не звільняє його від відповідальності.

Чи дійсно виконання нехай навіть письмових незаконних розпоряджень директора не звільняє його від відповідальності?

У цьому питанні вітчизняне законодавство «не пішло назустріч» бухгалтерам. У «радянському» Положенні про головних бухгалтерів, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. № 59, що втратило чинність, передбачалося, що в разі отримання від директора письмового розпорядження про виконання такої незаконної операції повну відповідальність за незаконність здійсненої операції несе керівник. Аналогічні норми, наприклад, чітко встановлено в законодавстві РФ (Положення з ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ, затверджене наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 р. № 34н). Однак законодавство України в цьому випадку не містить такої норми, нормотворці свідомо від цього відмовилися і це є вірним кроком. У результаті виконання такого незаконного розпорядження не звільняє бухгалтера від відповідальності.

І виходить, що письмове попередження може послужити бухгалтеру, який згодом виконав незаконне розпорядження, «погану службу». Зокрема, в разі виникнення обставин, пов’язаних із кримінальною справою, цей факт може підтвердити наявність у нього непрямого наміру. Так, під непрямим наміром мається на увазі намір, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання (ч. 3 ст. 24 ККУ). У результаті в бухгалтера, який отримав письмове розпорядження про виконання незаконної операції, є тільки один вихід уникнути відповідальності — не виконувати його.

Питання:

  • Чи дійсно у результаті в бухгалтера, який отримав письмове розпорядження про виконання незаконної операції, є тільки один вихід уникнути відповідальності — не виконувати його?
  • Чи дійсно якщо бухгалтер відмовиться виконувати незаконні вимоги керівника, проте, знаючи про їх здійснення без його участі, не повідомить про це правоохоронні органи, то виникає вже загроза притягнення його до кримінальної відповідальності за приховування злочину (ст. 396 ККУ)?
  • Якщо в бухгалтера є обґрунтовані підозри вважати, що господарської операції не було, чи дійсно він може відмовитися приймати до обліку первинний документ, який не підтверджує факт здійснення операції? Чи повинен бухгалтер спеціально проводити «розслідування» і виявляти фіктивні документи?

Якщо письмове розпорядження про відображення в обліку незаконної операції надійде, бухгалтер не повинен його виконувати, оскільки і в цьому випадку він нестиме відповідальність.

Відповідальність може настати навіть у ситуації, коли бухгалтер не повідомить правоохоронні органи про можливий злочин унаслідок відображення в обліку «незаконного» первинного документа.

Якщо бухгалтер на законних підставах відмовився виконувати розпорядження, що не відповідає законодавству, то жодні заходи відповідальності, у тому числі дисциплінарної (у вигляді звільнення), до нього не можуть бути застосовані.

Федерація профспілок працівників малого та середнього підприємництва України

МНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 08.08.2014 р. № 416-0-2-14/82
Щодо надання роз’яснення законодавства

… Міністерством юстиції розглянуто Ваш лист щодо надання роз’яснення законодавства стосовно відповідальності за організацію ведення бухгалтерського обліку і повідомляється.
Міністерство юстиції, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також відповідно до підпункту 32 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №и 228, відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
Разом з тим при вирішенні порушеного питання слід враховувати таке.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України.

Згідно з частиною третьою статті 8 та частиною восьмою статті 9 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 03 червня 2014 року № 574 «Про внесення змін до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» внесено зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Вищевказаний наказ Мінфіну прийнято суб’єктом нормотворення в межах повноважень, наданих йому, зокрема, статтею 6 Закону, частиною другою якої визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також узгоджено з Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою статистики України і Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, та зареєстровано в Міністерстві юстиції 25 червня 2013 року за № 1057/23589.

При цьому згідно з висновком Міністерства юстиції України від 11 червня 2013 року зазначений нормативно-правовий акт відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вказаного Положення первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Разом з тим зазначаємо, що згідно з пунктом 22 статті 93 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються законами України.

Так, зокрема, відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України (далі – КК) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Частиною першою статті 396 КК встановлено відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

При цьому кримінальний відповідальності за вказаний злочин не підлягають члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка його вчинила, коло яких визначається законом (частина друга статті 396 КК).
Практичне застосування положень КК (зокрема, встановлення наявності складу відповідного злочину, конкретної особи, винної у його вчиненні) здійснюється під час кримінального провадження.
Крім того, зазначаємо, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також статтею 60 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Водночас повідомляємо, що згідно з абзацом другим пункту 1 та пунктом 3 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової політики та політики у сфері бухгалтерського обліку.

Одним із основних завдань Міністерства фінансів України є здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в України, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в України до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Заступник Міністра –  керівник апарату  Ігор Алексєєв

 
 
 

Rambler's Top100