Чи має право фізична особа-підприємець, після офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем як громадянин, надавати послуги як фізична особа-підприємець?

Відповідь: У статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) зазначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

В межах своєї підприємницької діяльності фізична особа укладає цивільно-правові договори відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). При укладанні цивільно-правового договору виконавець не є найманим працівником (та на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства), а виконує роботу на власний ризик.

Тобто, відповідно до законодавства, фізична особа - підприємець, що зареєстрована в установленому законодавством порядку, є самозайнятою особою. Під терміном "самозайнята особа" відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) мається на увазі платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Трудові відносини громадян регулюються ГКУ, ЦКУ, Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами з цих питань.

Громадяни реалізують право на працю на підставі частини першої статті 67 ГКУ та частини другої статті 2 КЗпП шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов'язана з виконанням посадових обов'язків, як працівника цього підприємства (установи, організації або фізичної особи – підприємця) та здійснюється у вільний від таких обов'язків час.

Іншому підприємству (установі, організації або фізичній особі), де така фізична особа – підприємець не є найманим працівником, послуги можна надавати без обмежень.

ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, начальник відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб С. А. Кужелюк