Когда единщики могут работать с "ювелиркой"

13:02:2012 г.

До якої групи платників єдиного податку можна віднести діяльність з продажу годинників та ювелірних виробів?

Абзацом четвертим  підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Глави 1 розділу  ХІУ  Кодексу (у редакції Закону №4014)  встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного  утворення,  не можуть бути  платниками єдиного податку.
У  Кодексі поняття „видобуток,виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”не  визначено. Терміни, що  застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст.5 Кодексу).        
Законом, який визначає правові основи і принципи  державного регулювання  видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння  та контролю за операціями з ними, є  Закон України  від 18 листопада 1997 року №637/97-ВР «Про державне  регулювання  видобутку, виробництва і використання  дорогоцінних  металів і дорогоцінного каміння та контроль за  операціями з ними» (далі – Закон №637).
Пунктом 1 статті 1 Закону №637 встановлено, що дорогоцінні метали – це золото, срібло, платина і метали  платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій,  рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати,  промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння – це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому  та обробленому вигляді (виробах) (п.2 ст.1 Закону №637).
 Поняття „вироби з дорогоцінного металу” визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом  Міністерства фінансів України   від 20.10.1999  № 244 та  зареєстрованого в  Міністерстві Юстиції України  25.03.2004 року за №369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу –це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.  
Крім того, пунктом 2 ст. 4  Закону №637  визначено, що  всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від  форм власності, що  займаються операціями з  дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та  напівдорогоцінним  камінням, ювелірними  виробами з  них, проводять їх  облік за  встановленими формами і  подають статистичну  звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та  напівдорогоцінного каміння, ювелірних  виробів з них ведеться суб’єктами підприємницької  діяльності окремо за   кожним видом операції з  урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння,  дорогоцінного каміння   органогенного утворення та  напівдорогоцінного каміння  визначаються Міністерством   фінансів України.                     
Згідно ст. 1 Закону №637 суб’єкти  підприємницької  діяльності, які  виготовляють ювелірні  вироби та  побутові  вироби з  дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на  всіх виробах, та щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний  контроль.
Щодо розподілу видів діяльності, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005 затвердженого Наказом Держспоживстандарту України  від 26 грудня 2005 року № 375 (в Міністерстві юстиції  України не  зареєстрований),  пов’язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно листа від Державної  служби статистики України від  30.12.11 №14/3-12/636  класифікація  видів економічної  діяльності має переважно  статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Таким чином, суб’єкти господарювання,  які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних  металів і дорогоцінного каміння, у  тому числі ювелірних  виробів,  не можуть  застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом з тим, зазначаємо,  що фізичні особи -  підприємці, які надають  побутові послуги населенню,  зокрема з виготовлення  ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів,  мають право застосовувати  спрощену систему оподаткування  (підпункт 28 та 29 пункту 291.5.8 статті 291 Кодексу).

ДПА у Херсонській області

 

 

Комментарии  

 
+2 #1 SERJ 13.02.2012 20:56
Кручу - верчу,запутать хочу! Что за двусмысленное трактование закона?
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

 
 

Rambler's Top100