У контексті подій, які сьогодні відбуваються в Україні, дуже важливо детально конкретизувати в господарських договорах випадки форс-мажору. Поняття «форс-мажорні обставини» зустрічається у багатьох нормативно-правових актах. А для його позначення використовують різні назви: «форс-мажорні обставини», «обставини непереборної сили», «форс-мажор». Але всі ці терміни однакові за змістом.
Форс-мажор (переклад з французької мови — вища сила) — це непередбачені обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов’язання. Компетентними органами для посвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних і міста Києва (далі — ТПП).
Додатково зазначимо, що 17 березня 2020 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР і карантин тепер включений до списку форс-мажорних обставин.
Просто існування карантину не є форс-мажором, який настане тільки в разі, якщо особа доведе неможливість виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, саме через нього. Щоб підтвердити форс-мажорні обставини, потрібно звернутися в ТПП для отримання сертифікату.
Заявнику потрібно довести причинно-наслідковий зв’язок між зобов’язаннями, які сторона не може виконати, і обставинами (їх результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов’язання. При цьому заявник несе відповідальність за повне і належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, відомостей та доказів.
ТПП пояснює, що лише наявність події форс-мажору автоматично не звільняє від відповідальності: стороні, яка посилається на форс-мажор, необхідно довести, що вона не могла уникнути наслідків події форс-мажору.
Увага! Відповідно до законодавства України та міжнародної практики до форс-мажору, зокрема, не відносяться відсутність необхідних коштів.