Працівник не може бути звільнений інакше як з підстав, прямо визначених законом. Зауважимо, що дію Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) на період карантину ніхто не скасовував. 

Якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, про що подав заяву — роботодавець має його звільнити за ст. 38 КЗпП. Якщо працівник зазначає поважну причину для цього (наприклад, повернення додому в зв’язку з карантином), працедавець має звільнити такого працівника в строк, про який він просить (ч. 1 ст. 38 КЗпП). 

Якщо причиною звільнення є закінчення строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП), то це теж відповідає законодавству. 

До того ж нагадаємо, що нерозірваний вчасно трудовий договір вважатиметься подовженим на невизначений строк і карантин жодним чином не впливає на цю норму. Те саме стосується і звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) — воно цілком може відбутися під час карантину.

Отже, як бачимо, жодних змін у процедурі звільнення у зв’язку з введенням карантину не відбулося. Положення КЗпП не дають права роботодавцю звільняти працівників через введення карантину або обмежувальні заходи. Роботодавець не може примушувати працівника звільнитися. Між тим, якщо працівник проти свого бажання написав заяву про звільнення, то у майбутньому в суді йому буде вкрай важко це довести (тобто те, що роботодавець примусив працівника написати заяву про звільнення за власним бажанням).

Управління Держпраці у Запорізькій області