Архив газеты
2018
14
Сплата податків ФОП за період перебування у декреті ЄСВ «за себе» (ФОП на загальній та спрощеній системі)
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи — підприємці. Вони сплачують ЄСВ «за себе» у обов’язковому порядку незалежно від того, отримували вони дохід чи ні. При цьому місячна сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2018 році не менше за 819,06 грн. окремо за кожний місяць).
Винятком є фізичні особи — підприємці , які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (вищезазначені пільговики можуть бути платниками ЄСВ виключно у добровільному порядку).
Отже, ФОП, який обліковується в ДФС як платник єдиного внеску, зобов’язаний у 2018 році щокварталу сплачувати ЄСВ «за себе» у розмірі не меншому ніж 819,06 грн. на місяць (відповідно не менше за 2457,18 грн. за квартал). Термін сплати ЄСВ «за себе» — до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок (за 2018 рік — 19 квітня, 19 липня, 19 жовтня 2018 року та 21 січня 2019 року*). Ще ФОП як платник ЄСВ зобов’язаний:
Спрощена система
Як відомо, платники 1 і 2 групи сплачують єдиний податок, незалежно від того, отримано дохід чи ні. А ось для третьогрупників навпаки єдиний податок нараховується тільки у разі фактичного виникнення доходу (тобто немає доходів, немає єдиного податку).
Саме тому першо- та другогрупникам дуже важливо звільнитися від сплати єдиного податку за період «бездохідності». Тим більше, що у ПК передбачена така можливість.
Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 Податкового кодексу України, далі — ПК).
Отже, умова для звільнення від сплати ЄСВ «за себе» на період тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами — листок непрацездатності. Згідно із п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Таким чином, жінка-підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи, яка не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку на період її тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами лише за умови підтвердження такої непрацездатності листком непрацездатності.
ДФСУ («ЗІР», підкатегорія 107.12) пояснює: «якщо платник єдиного податку хворів 30 і більше календарних днів та при цьому хвороба розпочалась до 20 числа місяця та закінчилась у наступному(их) місяці(ях), то такий платник звільняється від сплати єдиного податку лише за календарний(і) місяць(і) (в якому(их) почав хворіти (хворів)), а за наступний календарний місяць, в якому відповідно до листка непрацездатності хвороба закінчилась, сплачує єдиний податок відповідно до норм ПК».
Підприємець сплачує ПДФО та військовий збір «за себе» виходячи із суми чистого доходу (прибутку). Відповідно є чистий дохід, тоді нараховується ПДФО та військовий збір, і навпаки немає чистих доходів, немає «загальносистемницьких податків».
* Примітка редакції. У разі, якщо останній день строків сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, то він переноситься на перший робочий день.