ГУ ДФС у Тернопільській області вказує, що фактично після закінчення строку служби апарата виробник не гарантує подальшу працездатність РРО, і, що головне, не гарантує збереження інформації у фіскальній пам’яті.

У випадку якщо виробником (постачальником) не встановлено строку служби (а це стосується здебільшого старих моделей касових апаратів), слід керуватися нормою щодо семирічного строку з моменту введення в експлуатацію, але не більше дев’яти років від дати випуску (п. 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30 листопада 1999 року № 11).

Отже, при використанні суб’єктом господарювання РРО, який вичерпав свій строк експлуатації, цей технологічний пристрій не може вважатися РРО відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі — Закон № 265).

Подальше використання простроченого пристрою суб’єктом господарювання є порушенням вимог Закону № 265 і тягне накладення фінансових санкцій (згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265) у розмірі:

• вчинене вперше — 1 грн.;
• за кожне наступне вчинене порушення — 100% вартості проданих з такими порушеннями товарів/послуг.

Крім того, відповідно до ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) за порушення порядку проведення розрахунків накладається адміністративний штраф в розмірі від 34 грн. до 85 грн. на осіб, які здійснюють розрахункові операції, та на посадових осіб — від 85 грн. до 170 грн.

За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, — передбачено накладення адмінштрафу:

• на осіб, які здійснюють розрахункові операції, — в розмірі від 85 грн. до 170 грн.
• на посадових осіб — від 170 грн. до 340 грн. 

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 155-1 КпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів відповідно до ст. 221 КпАП.

Примітка редакції.

Як бачимо, у ст. 155-1 КпАП йдеться про накладання штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, та на посадових осіб. Між тим підприємець не є посадовою особою. Саме тому виникає питання, як підприємця будуть залучати до відповідальності: як особу, яка здійснює розрахункові операції (якщо підприємець є безпосереднім порушником) чи як посадову особу (у випадках, коли підприємець є безпосереднім порушником або коли штрафують його працівника-порушника). 

ДФСУ («ЗІР», підкатегорія 138.03) пояснює, що «громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно-розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо)».

Вважаємо, що ця ситуація нестандартна, а тому в кожному конкретному випадку фіскали можуть діяти по-різному.