Главная arrow Архив газеты arrow 2019arrow 05arrow Нюанси направлення у відрядження матерів-працівниць



НОВОСТИ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
Нюанси направлення у відрядження матерів-працівниць

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням роботодавця за рахунок його коштів на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем своєї постійної роботи. Порядок відправлення у відрядження регулює Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим договором між працівником і роботодавцем.

Відповідно до ст. 176 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років. Вік «до 3-х років» — це період від дня народження дитини до дня, коли їй виповнюється 3 роки, включно.

З наступного дня зазначена заборона не діє, і можна застосовувати норму ст. 177 КЗпП, проте при оформленні наказу (розпорядження) про відрядження жінки роботодавець має враховувати, що жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.

Управління Держпраці у Хмельницькій області зазначає, що відмова від службового відрядження жінкою з мотивів наявності у неї дитини віком від 3 до 14 років або дитини-інваліда не може кваліфікуватись роботодавцем як порушення трудової дисципліни.

Варто зауважити, що згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, які встановлені для жінок, що мають дітей віком до 3 років та віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Хмельницькі фахівці зробили два висновки:

  • якщо роботодавець все ж таки відправляє у відрядження жінку, яка має дитину віком до 3 років, це вважатиметься порушенням законодавства про працю. І навіть оформлення нею письмової згоди з обґрунтуванням причин від’їзду та гарантування належного догляду за дитиною під час відсутності матері не звільняють роботодавця від відповідальності;
  • якщо роботодавець відправляє у відрядження жінку, яка має дитину (дітей) віком від 3 до 14 років, обов’язковою умовою відрядження є наявність її письмової згоди. Відомості про згоду вказують у наказі про відрядження. У цьому разі вважається, що роботодавець вжив усіх належних заходів для виконання норм законодавства про працю, зокрема ст. 177 КЗпП.



 
 

Rambler's Top100