Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням роботодавця за рахунок його коштів на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем своєї постійної роботи. Порядок відправлення у відрядження регулює Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим договором між працівником і роботодавцем.

Відповідно до ст. 176 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років. Вік «до 3-х років» — це період від дня народження дитини до дня, коли їй виповнюється 3 роки, включно.

З наступного дня зазначена заборона не діє, і можна застосовувати норму ст. 177 КЗпП, проте при оформленні наказу (розпорядження) про відрядження жінки роботодавець має враховувати, що жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.

Управління Держпраці у Хмельницькій області зазначає, що відмова від службового відрядження жінкою з мотивів наявності у неї дитини віком від 3 до 14 років або дитини-інваліда не може кваліфікуватись роботодавцем як порушення трудової дисципліни.

Варто зауважити, що згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, які встановлені для жінок, що мають дітей віком до 3 років та віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Хмельницькі фахівці зробили два висновки:

• якщо роботодавець все ж таки відправляє у відрядження жінку, яка має дитину віком до 3 років, це вважатиметься порушенням законодавства про працю. І навіть оформлення нею письмової згоди з обґрунтуванням причин від’їзду та гарантування належного догляду за дитиною під час відсутності матері не звільняють роботодавця від відповідальності;
• якщо роботодавець відправляє у відрядження жінку, яка має дитину (дітей) віком від 3 до 14 років, обов’язковою умовою відрядження є наявність її письмової згоди. Відомості про згоду вказують у наказі про відрядження. У цьому разі вважається, що роботодавець вжив усіх належних заходів для виконання норм законодавства про працю, зокрема ст. 177 КЗпП.