Главная arrow Архив газеты arrow 2019arrow 06arrow За відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку ФОП-роботодавця чекають штрафи



НОВОСТИ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
За відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку ФОП-роботодавця чекають штрафи

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.

ФОП у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, тому він має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР).

Згідно зі ст. 142 КЗпП підприємець розробляє ПВТР на основі типових правил*, а потім їх затверджує трудовий колектив. При цьому трудовим колективом у цьому випадку є працівники, які уклали з підприємцем трудовий договір.

ПВТР мають бути обов’язково, незалежно від кількості працівників. Цей висновок виходить з норм КЗпП:

  • згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і повинен дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку;
  • у ст. 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок визначається ПВТР;
  • до початку роботи за укладеним договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з ПВТР (п. 2 ст. 29 КЗпП).

Управління Держпраці у Кіровоградській області зазначило, що:

  • відсутність у роботодавця ПВТР є порушеннями законодавства про працю;
  • роботодавці, винні у порушенні законодавства про працю, несуть, зокрема, фінансову (ст. 265 КЗпП) та адміністративну відповідальність (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення)**.

До речі, аналогічні висновки зробило Міністерство соціальної політики України у листі від 28 груд­­ня 2017 року № 568/0/22-17/134.

Отже, щоб уникнути проблем, редакція рекомендує ФОП-роботодавцям мати ПВТР. Між тим, якщо перевіряльники виявили відсутність ПВТР у ФОП-роботодавця, то підприємець може наполягати на тому, що питання, для вирішення яких призначені ПВТР, врегульовані в письмовому трудовому договорі з працівником. І тому немає сенсу дублювати норми договору в ПВТР. Для відстоювання своєї позиції підприємцю можливо доведеться оскаржити рішення перевіряльників. До речі, є судові рішення, які вважають, що за таке порушення (як малозначне) не треба притягувати підприємців до адміністративної відповідальності (наприклад, постанова Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року в справі № 717/92/17, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року в справі № 824/163/17-а).

* Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 року № 213. Незважаючи на те що вони застаріли, їх можна «осучаснити» і використовувати як зразок для складання ПВТР.

** Управління Держпраці у Кіровоградській області вказало про одночасне застосування фінансових і адміністративних штрафів. Однак Верховний Суд України (постанова від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16, адміністративне провадження № К/9901/17864/18) дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП і у ч. 3 ст. 41 КпАП, належать до адміністративної відповідальності. Саме тому одночасне притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КпАП є неправомірним. У нашому випадку відповідальність за відсутність ПВТР передбачена не у ч. 3 ст. 41 КпАП (а у ч. 1, 2 КпАП), але вважаємо, що ці ситуації схожі. І тому ФОП-порушник має шанс пом’якшити покарання у разі відстоювання своїх прав у судовому порядку.