У стандартних випадках, якщо місячна база нарахування ЄСВ у «звичайних» працівників за основ­ним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), загальна сума ЄСВ повинна розраховуватися як добуток розміру МЗП та базової ставки ЄСВ (22%).

Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

ФОП-роботодавці застосовують ставку ЄСВ у розмірі 8,41% щодо доходів (зокрема: зарплата; сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця; допомога по тимчасовій непрацездатності; допомога у зв’язку з вагітністю та пологами) працівників з інвалідністю (ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI).

На підставі вищевказаного ДФСУ («ЗІР», підкатегорія 301.04.01) пояснює: якщо розмір місячного доходу працівника з інвалідністю не перевищує розміру МЗП, то ЄСВ розраховується роботодавцем виходячи із суми фактично нарахованої заробітної плати такому працівнику (тобто при застосуванні ставки ЄСВ у розмірі 8,41% не треба здійснювати ЄСВ-доплати).