Також слід врахувати, що існують пільгові категорії працівників, які мають право на підвищений строк відпусток, зокрема, згідно зі ст. 6 Закону № 504 відпустка становить:

• для інвалідів І та ІІ групи — 30 днів;
• для інвалідів ІІІ групи — 26 днів;
• для осіб до 18 років — 31 день.

Слід звернути увагу, що не завжди роботодавець може надати належну за тривалістю відпустку. Однак на «паперах» потрібно оформити відпустку саме «правильної» тривалості й надати 24 дні за кожний робочий рік (навіть, якщо насправді це не так), оскільки «занижена» відпустка — порушення трудового законодавства, за яке передбачено фінансове та адміністративне покарання.

Крім того, в особливих випадках працівники мають право на щорічні додаткові відпустки:

• за роботу із шкідливими і важкими умовами праці — тривалістю до 35 календарних днів, надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290;
• за роботу, яка пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наван­таженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвер­дженим постановою Кабінетом Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290;
• за роботу з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених трудовим договором.

Загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону № 504).

Також, розповідаючи про відпустки, не мож­на оминути так звані «дитячі» соціальні відпустки (це окрема категорія відпусток, що надаються не за відпрацьований, а за календарний рік). Так, відповідно до ст. 19 Закону № 504 право на щорічну додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП) мають:

• жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину;
• матір особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• одинока матір;
• батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи один із прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї соцвідпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 19 Закону № 504).

Тривалість «дитячої» соцвідпустки не враховують при визначенні максимальної тривалості щорічних відпусток у 59 календарних днів, яка встановлена у ч. 3 ст. 10 Закону № 504.

Детальніше про порядок надання соціальних відпусток — див. на стор. 27–29 № 2 газети за 2019 рік.

Увага: на відміну від працівника, сам підприємець не має права на оплачувальні щорічні та соціальні відпустки, оскільки на нього не поширюються норми трудового законодавства.

Далі у публікації розглянуто:

• чи можна працівникові не йти у щорічну відпустку;
• чи дозволяє законодавство добровільну відмову працівника від щорічної відпустки;
• чи існує строк давності для невикористаної щорічної відпустки;
• за які відпустки та в яких випадках не виплачують компенсації;
• за які відпустки виплачують компенсацію;
• що робити з невикористаною щорічною відпусткою.