1. Розміри єдиного податку залежать від обраної групи. Так, у першо- і другогрупників ставки єдиного податку фіксовані (тобто податок треба сплачувати щомісяця, навіть якщо немає доходів). Ставки встановлюють місцеві органи влади. У 2019 році вони становлять:

• для 1 групи — до 192,10 грн. (у межах до 10% від прожиткового мінімуму для працездат­них осіб станом на 1 січня);
• для 2 групи — до 834,60 грн. (у межах до 20% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня).

2. Для третьогрупників ситуація простіша, адже в них єдиний податок розраховується за відповідною ставкою виходячи із фактично отриманого доходу. Отже, якщо такі підприємці не отримують доходів, сплачувати єдиний податок не потрібно.
Таким чином, у разі припинення діяльності (з нульовими доходами), єдинник у 2019 році за місяць має сплатити такі суми:

• 1 група: 192,10 грн. (єдиний податок, розрахований за максимальною ставкою) + 918,06 грн. (мінімальна місячна сума ЄСВ «за себе») = 1110,16 грн.;
• 2 група: 834,60 грн. (єдиний податок, розрахований за максимальною ставкою) + 918,06 грн. (мінімальна місячна сума ЄСВ «за себе») = 1752,66 грн.;
• 3 група: 0 грн. (єдиний податок) + 918,06 грн. (мінімальна місячна сума ЄСВ «за себе») = 918,06 грн.

Як бачимо, за бездоходні періоди особливо невигідно бути платником єдиного податку на 1 або 2 групі, тому доцільно перейти на 3 групу або на загальну систему (див. нижче Ситуацію 3).

Для зміни групи підприємець подає заяву про застосування спрощеної системи (не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу) (пп. 298.1.5 Податкового кодексу України, далі — ПК).

Податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця (далі — Декларація ЄП) подається платниками 1 і 2 групи щорічно — не пізніше 60 днів після завершення звітного року, а третьогрупники звітують щоквартально — не пізніше 40 днів після завершення звітного кварталу (п. 49.18, п. 294.1 ПК).

Платники єдиного податку 1 і 2 груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПК).

Третьогрупники сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після завершення граничного строку подання квартальної Декларації ЄП (п. 295.3 ПК).

Окремо слід звернути увагу на позицію фіскалів щодо подання бездоходних Декларацій ЄП. У «ЗІР» (підкатегорія 107.08) вказано: «Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які не отримували протягом звітного періоду доходи та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, не зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку — підприємця. При цьому платники єдиного податку 3 групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, за поточний звітний період мають знову наростаючим підсумком задекларувати отриманий раніше дохід (без сплати єдиного податку)».

Усі платники єдиного податку повинні щокварталу сплачувати ЄСВ «за себе» у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, навіть якщо не отримують ніякого доходу. У 2019 році його розмір — 918,06 грн. за місяць і 2754,18 грн. за квартал.

Кожен підприємець повинен подавати до податкової річний Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5) (далі — Звіт № Д5) «за себе». Граничний строк його подання (з типом форми «початкова») — до 10 лютого року, наступного за звітним (п. 2 р. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 14 квітня 2015 року № 435, далі — Порядок № 435).

ФОП повинен подати Звіт № Д5 «за се­бе», незалежно від того, чи була в нього діяльність у звітному році; чи є наймані працівники; чи змінювалася протягом року система оподаткування. Між тим існують пільги. Від обов’язкової сплати ЄСВ «за себе» та подання Звіту № Д5 звільняються підприємці, які є особами, що отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058), та отримують пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (да­лі — Закон № 2464), п. 3 р. ІІІ Порядку № 435).

Пільговики можуть стати платниками ЄСВ лише добровільно (за самостійним рішенням), й тоді їм доведеться сплачувати ЄСВ і подавати Звіт № Д5. Хоча бути «ЄСВ-добровольцем» недоцільно. 

Зверніть увагу: навіть якщо пільговик надасть заповнений Звіт № Д5 помилково, фіскали (див. «ЗІР», підкатегорія 301.09) вважатимуть, що він добровільно нарахував собі ці суми ЄСВ. Несплата або несвоєчасна сплата самостійно нарахованих сум ЄСВ каратиметься штрафами.