Офіс великих платників податків ДФС вказує, що більшість суб’єктів господарювання, які намагаються зекономити на податках, користуються послугами різних махінаторів для оформлення удаваних операцій.

Фіскали навели деякі приклади того, як вони виявляють факти уникнення сплати податків:

• відсутність об’єктів та складських приміщень, з яких відповідно до первинних документів здійс­нюється навантаження/розвантаження товарів (зазначена інформація досліджується в Державному реєст­рі нерухомості);
• відсутність взаємовідносин власників складських приміщень за ланцюгом постачання, з яких нібито здійснювалась реалізація товарів постачальниками;
• непідтвердження власниками машин, які зазначені в товарно-транспортних накладних, фактів перевезення товарів;
• невідповідність типу машин, їх вантажоємність для здійснення перевезень відповідних товарів (наприклад, перевезення зернових культур легковими машинами, мотоциклами, автобусами);
• відсутність виплат доходів фізособам-водіям;
• пояснення посадових осіб підприємств — постачальників про непричетність до здійснення діяльності;
• вироки суду;
• непідтвердження ДП «Держреєстри України» реєстрації місць зберігання зернових культур підприємств-постачальників за ланцюгом постачання.

Крім цього, збираються інші докази нереальності господарських операцій, отримані, наприклад, від оперативних підрозділів, правоохоронних органів тощо.

Цей перелік заходів і доводів податкового органу не є вичерпним, бо кожний правочин, кожна господарська операція є унікальною по суті та вимагає конкретного переліку документів і доказів.

Фіскали наголошують: наявність у платника податкових чи видаткових накладних або інших документів з посиланням на постачання товарів (надання послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Зазначені позиції підтримані судами різних інстанцій.

Крім того, Офіс великих платників податків ДФС вказує, що пояснення на кшталт «ми не можемо нести відповідальність за роботу наших контрагентів» чи «ми не знали» зараз судові органи не влаштовують. Оскільки в пріоритет вони ставлять реальність проведених операцій і підтвердження їх первинними документами.

Детальніше з деякими матеріалами досліджень нереальних операцій в рішеннях Верховного Суду на користь фіскальних органів можна ознайомитись у постанові від 11 червня 2019 року в справі № 808/ 1985/18, постанові від 12 березня 2019 року в справі № 826/3632/17, постанові від 31 травня 2019 року в справі № 826/13527/13-а, постанові від 4 червня 2019 року в справі № 826/18634/15, постанові від 19 березня 2019 року в справі № 825/2073/18, постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 810/3124/15 тощо.