Іноді роботодавець хоче убезпечити себе, тому при прийнятті на роботу підприємець має право встановити своєму працівникові випробувальний строк (далі — ВС). Якщо він пройде випробування, то залишиться працювати. А якщо ні — його можна звільнити як такого, що не пройшов ВС. Саме можливість безпроблемно звільнити працівника як такого, що не справляється, є головною причиною встановлення роботодавцем ВС.

Установлювати ВС дозволяє Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП). 

Згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, що йому доручається. Якщо при прийнятті на роботу встановлюється ВС, то це має бути зазначено в трудовому договорі, який в обов’язковому порядку укладається в письмовому вигляді між працівником і підприємцем (ст. 24 КЗпП). Відмова працівника від строку випробування може бути підставою для відмови роботодавця від укладення трудового договору.
КЗпП дає вибір: ВС може встановлюватися, а може й не встановлюватися.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

У публікації розглянуто такі нюанси:

• які умови праці на ВС;
• чи треба повідомляти фіскалів про працівника, якого прийнято на умовах ВС;
• яким працівникам не можна встановлювати ВС;
• яка тривалість ВС;
• чи поширюється право на відпустки та соцдопомоги для працівників на ВС.