Главная arrow Архив газеты arrow 2019arrow 16arrow Звільнення працівників: що потрібно знати роботодавцеві?



ПРАВОВАЯ ШКОЛА ЧАСТНЫХ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ
Звільнення працівників: що потрібно знати роботодавцеві?
Роботодавець має чітко виконувати норми трудового законодавства (зокрема, Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП). 
Отже, перед тим як звільнити працівника, треба правильно все оформити. Ціною за неправильне звільнення можуть бути поновлення працівника на роботі через суд, виплата заробітної плати за час «вимушеного прогулу», штрафні санкції за порушення трудового законодавства та судові витрати.
Стаття присвячена практичним аспектам розірвання трудових відносин між роботодавцем і працівником.

Загальні підстави для припинення трудових відносин з працівником

Щоб належно припинити трудові відносини, роботодавець і працівник мають виконати вимоги чинного законодавства. Найчастіше трудові відносини розривають з таких причин: за бажанням працівника (ст. 38, ст. 39 КЗпП); за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП); з ініціативи власника (ст. 40, ст. 41 КЗпП).

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, останній зобов’язаний подати роботодавцеві заяву про своє бажання звільнитися із обійманої посади за два тижні.

Винятки щодо строків повідомлення роботодавця про звільнення становлять випадки, визначені у КЗпП. До таких випадків можна віднести: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу тощо. За таких обставин роботодавець зобов’язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів (тобто роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник). 

У разі припинення трудових відносин за угодою сторін сторони можуть узгодити день звільнення без прив’язки до відпрацювання. На практиці непоодинокі випадки звільнення у день досягнення сторонами угоди щодо припинення трудових відносин.

Звільнення працівника з ініціативи роботодавця

Загальні підстави для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця закріплено у ст. 40 КЗпП. До таких підстав можна, зокрема, віднести:

  • зміна в організації виробництва і праці;
  • невідповідністю працівника обійманій посаді;
  • систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків;
  • прогул або тривале нез’явлення на роботу;
  • поновлення працівника на роботі як підстава звільнення іншого працівника;
  • поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  • вчинення розкрадання.

Додаткові підстави, за якими можна звільнити працівників окремих категорій за певних умов, закріплено у ст. 41 КЗпП.

У випадках звільнення з ініціативи роботодавця (наприклад, звільнення за прогул) потрібно ретельно засвідчити обставини звільнення. На практиці це зводиться до алгоритму дій, серед яких:

  • доповідна записка про відсутність працівника;
  • наказ/розпорядження роботодавця про проведення розслідування та створення комісії;
  • акт відповідної комісії про проведене розслідування;
  • запит щодо надання пояснень працівником тощо.

За результатами зазначеної процедури видається наказ (розпорядження) про звільнення.

Проте не слід забувати, що навіть у разі звільнення за прогул роботодавець зобов’я­заний здійснити встановлені законом виплати (зокрема, зарплата за відпрацьований час і компенсація невикористаної відпустки).

Орієнтований порядок звільнення за кожною з підстав закріплено в роз’яснені Міністерства юстиції «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» від 1 лютого 2011 року.

Розберемо деякі підстави звільнення з ініціативи роботодавця більш детально.