Відповідно до п. 87.3 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

• майно платника, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
• майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику в лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана суб’єкту господарювання для переробки, крім її частини, що надається платнику як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
• майнові права інших осіб, надані платнику в користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику без права їх відчуження;
• кошти кредитів або позик, наданих платнику кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника, але не відкриті, суми авансових платежів;
• майно, вільний обіг якого заборонено згід­но із законодавством України;
• майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ;
• кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.