20 вересня 2019 року Верховна Рада України у другому читанні ухвалила законопроекти № 1053-1 (проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» № 1053-1 від 6 вересня 2019 року, далі — Законопроект № 1053-1) та № 1073 (проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» від 29 серпня 2019 року № 1073, далі — Законопроект № 1073). Вони, відповідно до пояснювальних записок, розроблені з метою «запровадження дієвого механізму контролю обігу товарів та обсягу доходів суб’єктів спрощеної системи оподаткування». Станом на 28 вересня 2019 року ці закони ще не підписав президент.
І. Щодо Законопроекту № 1053-1
У Законопроекті № 1053-1 пропонується внести зміни до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі — Закон № 265), відповідно до яких передбачити:
Законопроект № 1053-1 розроблено, зокрема, з метою детінізації економіки України та підвищення рівня захисту прав споживачів.
Оперативно розглянувши вищезгадані законопроекти, ДРС зазначає про таке.
1. У Законопроекті № 1053-1 пропонується запровадити нову модель реєстрації РРО, яка передбачає створення фіскального звітного чека в електронній формі.
Водночас цей законопроект не містить завершеного механізму перевірки споживачем справжності та достовірності розрахункових документів. При цьому такий механізм передбачає здійснення вказаного контролю через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до ст. 42-1 Податкового кодексу України (далі — ПК).
Відповідно, за позицією ДРС, пошук та перегляд електронного фіскального чека має здійснюватися через загальнодоступний електронний сервіс та без ідентифікації особи (покупця товарів/послуг).
У контексті зазначеного слід звернути увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2018 року № 472 встановлено реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій.
За інформацією ДФСУ, станом на квітень 2019 року, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено 8 новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, зокрема систему E-Receipt (e-чек) або електронний чек.
В основу системи E-Receipt покладено принцип обов’язкової онлайн-фіскалізації чеків на сервері ДФС. Ця система є альтернативою традиційним РРО, адже може застосовуватись для реєстрації розрахункових операцій, та є безкоштовною для користувачів.
Функціональні компоненти системи E-Receipt дозволяють суб’єкту господарювання — продавцю, застосовуючи персональні комп’ютери, планшети, смартфони, здійснювати реєстрацію розрахункових операцій та передавати звітну інформацію (чеки, z-звіти) до ДФС, а покупцю переглядати інформацію щодо чеків в Електронному кабінеті. Система E-Receipt інтегрується з іншими системами ДФС та бухгалтерськими програмами користувача.
Триватиме експериментальний проект до 31 грудня 2019 року.
Сервіс знаходиться у відкритій частині Електронного кабінету, доступ до якої здійснюється в режимі реального часу (24/7/365) без ідентифікації особи за посиланням: https://cabinet.sfs.gov.ua/cashregs/check. Для пошуку та перегляду фіскального касового чека достатньо ввести: фіскальний номер РРО, дату та час видачі чека (для традиційних РРО). Пошук електронного чека здійснюється за його фіскальним номером та датою.
Однак, незважаючи на нібито визначену ДФС України доступність новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, зареєстровані моделі так званих «програмних РРО» внесені до Державного реєстру РРО без перевірки відповідності, належної документації, еталонних зразків.
Таким чином, можна зробити висновок, що положення Законопроекту № 1053-1 містять формальний підхід щодо можливості застосування програмних РРО, використання яких може мати ризик забезпечення надійності захисту інформації від спотворення, забезпечення виконання фіскальних функцій тощо.
2. У законопроекті передбачено, що загальні правила використання РРО для всіх платників єдиного податку 2–4 груп починають діяти з 1 січня 2021 року.
Детальніше про це читайте на стор. 3–4 поточного номера.
3. У зв’язку із нововведеннями, скоріш за все, активізуються перевіряльники, що призведе до збільшення надходжень до бюджету від штрафних санкцій за порушення РРО-вимог.
Відповідно до Звіту ДФС за 2018 рік, розміщеного на її офіційному сайті, у 2018 році податківцями проведено 14 652 фактичних перевірок (дані про кількість перевірених суб’єктів господарювання відсутні).
За інформацією ДФСУ, пріоритетними напрямками у 2018 році був контроль за дотриманням законодавства:
Також, за даними ДФСУ, завдяки посиленому контролю за обігом готівки розрахунки через РРО у 2018 році порівняно з 2017 роком збільшились на 166,5 млрд грн., або на 19%, а фінансові санкції за наслідком перевірок зросли у 2,4 рази із 388 млн грн. до 938 млн грн.
4. Законопроектом № 1053-1 пропонується також передбачити, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО, з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) затверджена Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VII. Логічно, що коди присвоюються лише товарам. Відповідно, після прийняття Законопроекту № 1053-1 та в разі проведення розрахунків за підакцизні товари відображення коду згідно з УКТ ЗЕД буде обов’язковим, проте технічно неможливим, адже суб’єктам господарювання необхідно буде замовити перекодування РРО, які знаходяться у використанні та/або купувати нові РРО з відповідним кодуванням.
Вищезазначені пропозиції можуть значно ускладнити та призвести до подорожчання наявних у суб’єктів витрат на адміністрування розрахункових операцій та ведення господарської діяльності в цілому.
Зазначимо, що розширення сфер обов’язкового застосування РРО на будь-які товари не в змозі подолати тіньові механізми їх ввезення в Україну й бути сприятливим чинником для надходження на споживчий ринок легальної продукції з сплатою податків/зборів, без усунення відповідного причинно-наслідкового зв’язку, а саме: проблем функціонування контролюючих органів та здійснення митного контролю загалом.
Підтвердженням зазначеної позиції є результати впровадження постанови КМУ «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 16 березня 2017 року № 231. Введення в дію цієї постанови призвело до додаткових витрат суб’єктів малого підприємництва, а результати її впровадження встановити неможливо.
ІІ. Щодо Законопроекту № 1073
У законопроекті пропонується внести зміни до ПК, відповідно до яких передбачити:
ДРС зазначає, що проекти регуляторних актів, положеннями яких передбачалося компенсувати покупцям частину вартості покупки (так званий «кешбек»), якщо продавець порушив порядок проведення розрахунків при продажу товару або послуги певного цінового сегменту — неодноразово надходили на погодження до ДРС.
За результатами розгляду ДРС кілька разів інформувала Міністерство фінансів України як розробника згаданих проектів актів, що покладений в основу механізм державного регулювання містить ризики щодо:
Слід підкреслити, що аналогічні ризики прослідковуються також і в редакціях Законопроектів № 1053-1 та № 1073, якими пропонується нормативно закріпити можливість застосування механізму «кешбек».
У Законопроекті № 1073 механізм «кешбек» передбачає після скарги покупця направлення контролюючим органом до суб’єкта господарювання відповідного письмового запиту для дослідження обставин. А також після здійснення камеральної перевірки прослідковується приховане встановлення обов’язку проводити у тому числі фактичні перевірки.
До того ж, положеннями Законопроекту № 1053-1 пропонується передбачити компенсацію покупцю вартості товару, інформацію про який надано у скарзі, після застосування фінансових санкцій до продавця — суб’єкта господарювання. Відповідно, прийняття Законопроекту № 1073 може призвести до надмірного втручання в роботу суб’єктів господарювання, а також збільшення ймовірності проведення різних видів перевірок.
Загалом, розробником не доведено ефективності практичного застосування механізмів державного регулювання, запропонованих проектами актів, оскільки існує ризик виникнення різнопланових ситуацій під час опрацювання контролюючим органом звернень споживачів на повернення суми коштів куплених товарів (наданих послуг), при настанні яких існує ймовірність, зокрема:
Розробником не було доведено доцільності та ефективності запровадження механізму компенсації вартості покупки споживачам, які виявлять порушення при придбанні товарів чи послуг певного цінового сегменту. А це може бути головною причиною невикористання покупцем наданого йому права на відповідну компенсацію.
Враховуючи вищенаведене, механізм «кешбек», за результатом прийняття Законопроекту № 1073, можна вважати одним із способів контролю за бізнесом. На покупців покладаються фіскальні функції за допомогою їх звернення до контролюючих органів та ініціювання проведення перевірок.
Державна регуляторна служба України