Згідно зі ст. 61 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) режим підсумованого обліку робочого часу може вводитись на безперервно діючих суб’єктах господарювання, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу.

Управління Держпраці у Полтавській області пояснило особливості застосування підсумованого обліку робочого часу. 

У випадку застосування підсумованого обліку робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності мають бути побудовані таким чином, щоб робочий час, який зобов’язані відпрацювати працівники за обліковий період, встановлений у трудовому договорі (наприклад, рік), відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період (рік).

Годинна ставка для оплати надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці року), на середньомісячне число годин за обліковий період (рік).

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому ч. 1 і 2 ст. 106 КЗпП*.

* За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки (ч. 1 ст. 106 КЗпП).
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години (ч. 2 ст. 106 КЗпП).