Главная arrow Архив газеты arrow 2019arrow 19arrow Встановлення неповного робочого дня працівнику з інвалідністю



ПРАВОВАЯ ШКОЛА ЧАСТНЫХ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ
Встановлення неповного робочого дня працівнику з інвалідністю

Запитання: Чи повинен підприємець виконувати рекомендації МСЕК відносно працівника з інвалідністю в частині встановлення йому неповного робочого дня?

Відповідь: Згідно з ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875), «особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист».

Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації (ст. 5 Закону № 875).

Висновки МСЕК, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відом­чої підпорядкованості, типу і форми влас­ності (п. 6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317). 

Роботодавці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Для цього повинні здійснити адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Стосовно осіб з інвалідністю не допускаються:

  • відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі;
  • звільнення за ініціативою роботодавця;
  • переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності.
Винятком є випадки, коли за висновком МСЕК стан здоров’я особи з інвалідністю пе­решкоджає виконанню професійних обов’яз­ків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб. Або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю. Роботодавець не має права звільняти з власної ініціативи працівника за його інвалідність. Однак є винятки, коли трудовий договір розривають на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) — у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (наявний висновок МСЕК, у якому зазначено, що стан здоров’я працівника перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб), при цьому:
  • у роботодавця відсутнє вакантне робоче місце, посада, на які він повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку;
  • працівник відмовився від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;
  • згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати через таку його працездатність (лист Мінпраці від 16 вересня 2010 року № 294/13/116-10).
При такому звільненні роботодавець буде зобов’язаний виплатити працівникові вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати (ст. 44 КЗпП).

Управління Держпраці у Дніпропетровській області