Під час працевлаштування в Україні жінок часто запитують про те, що не має ніякого відношення до професійних характеристик, але порушує їхній особистий простір (наприклад — запитання про стан жінки, в якому вона перебуває на момент працевлаштування).

Треба знати: відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) роботодавцям (у тому числі підприємцям) заборонено відмовляти у прийнятті на роботу жінкам із причин, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям — за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

У разі відмови у прийнятті на роботу таким категоріям осіб роботодавець зобов’язаний повідомити їх про причину відмови у письмовій формі.

Однак жінка може оскаржити таке рішення в суді. 

Крім того, у ст. 26 КЗпП передбачена заборона щодо встановлення випробувального тер­міну вагітним жінкам; одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Однак, якщо жінка при прийнятті на роботу не повідомила про вагітність, а повідомила про це під час проходження випробувального терміну — звільнення жінки як такої, що не пройшла випробувальний термін, є неможливим, оскільки це є звільненням з ініціативи роботодавця, що заборонено законодавством. (ст. 184 КЗпП).

Для підтвердження свого стану (вагітності) жінка має надати роботодавцю відповідний медичний висновок.

Державна служба України з питань праці